Згідно зі статистикою, практично кожен з батьків впевнений в тому, що він прекрасно виховує свою дитину. Насправді ж все виходить не так гладко. Як правило, помилки зводяться до невміння контролювати емоції і призначати рівноцінне прогріху покарання. Це, в свою чергу, має неприємні наслідки для подальшого життя дитини: у неї формуються комплекси, страхи і неадекватні життєві переконання.
Ніхто не любить сварити малят, але іноді це робити доводиться. Розібратися в цьому запитанні нам допоможуть поради фахівців, які знають, яке покарання і в яких ситуаціях необхідне.
1. За вчинки без злого наміру не караютьЯкщо дорослий обіцяв покарання, його потрібно втілити в життя. Невиконана загроза, на думку дитячих психологів, гірша, ніж відсутність покарання взагалі. Дитина усвідомлює, що батьки кидають слова на вітер, і перестає їм довіряти. Система цінностей у неї нівелюється: вона не може зрозуміти різницю між поганим вчинком і добрим, оскільки чітка система контролю відсутня.
Втім, забути про покарання можна, якщо саме його очікування подіяло. Але до дитини в цьому випадку потрібно донести, що це не норма, а рідкісний виняток із правила.
6. Винний не відомий? Покарати всіх!Якщо дорослий не впевнений в тому, хто винен, карати одну дитину – це не вихід. У тому випадку, якщо з малюком були друзі, краще утриматися від критики взагалі, оскільки чужих дітей лаяти, звичайно, не варто. Якщо ж це брати і сестри, а випадок серйозний і вимагає покарання, всіх дітей варто покарати.
В іншому випадку «винуватець» заробить комплекс жертви і в майбутньому легко може стати хлопчиком або дівчинкою для биття. А у інших розвинеться завищена самооцінка і почуття недоторканності, що теж навряд чи добре позначиться на їх дорослому житті. Зрозуміло, наслідки будуть тільки в тому випадку, якщо батьки регулярно карають когось одного.
7. Дитина відповідає тільки за дійсний поганий вчинок, а не за минулі огріхиОдне з головних правил виховання: «покараний – прощений – забули». Дитина, якій постійно пригадують минулі огріхи, виростає тюхтієм. Вона боїться робити щось нове і більше віддає перевагу рутині. Вчитися на своїх помилках такій людині теж буде дуже важко: замість того, щоб аналізувати ці ситуації, вона буде просто на них зациклюватися.
У тому випадку, коли батьки дізнаються про помилку через тривалий час після її скоєння, психологи також рекомендують відмовитися від покарання. Досить просто пояснити малюкові, в чому полягає його провина.
8. Покарання пропорційне віку і захопленнямСистема покарань повинна бути чіткою і збалансованою. Не варто однаково сварити дитину за двійку в щоденнику і розбите сусідське вікно. За дрібні витівки – дрібні покарання, а за серйозні прогріхи – хороша прочуханка.
Також потрібно враховувати вік і захоплення. Якщо підліток любить соціальні мережі, їх відсутність дійсно буде сприйнята як гідне покарання, а ось малюкові, який використовує месенджери не так активно, сенс покарання взагалі може бути незрозумілий.
Дитина, яку однаково лають за всі витівки і помилки, не зможе вибудувати адекватну систему моральних цінностей. Їй буде важко розрізняти речі за ступенем їх значущості. Грубо кажучи, різниці між тим самим розбитим вікном і двійкою в щоденнику вона не побачить.
9. Сварити без використання нецензурних слів і образТаке відбувається спонтанно і під дією сильних емоцій. Багато батьків навіть не помічають, що обзивають дітей. А психологи тим часом рекомендують використовувати тільки нейтральну, без оцінок лексику.
У чутливої дитини образи знижують самооцінку. Слово, кинуте мамою або татом в запалі гніву, може згодом виринати в пам’яті навіть у дорослої людини. На дівчаток, до речі, такі речі впливають сильніше, оскільки вони більше схильні до рефлексії, ніж представники сильної статі.
Джерело: tutkatamka.com.ua