В умовах децентралізації територіальні громади почали встановлювати пільги для жителів лише своєї території, але водночас вони ігнорують права дітей з інших громад. Правозахисники пов’язують порушення прав дітей з чинним інститутом реєстрації місця проживання і вважають, що час його реформувати.
Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримує дедалі більше звернень, які пов’язані з узалежненням отримання державних послуг від місця реєстрації. Вони стосуються, зокрема, зарахування в чергу до дошкільних навчальних закладів лише тих дітей, які зареєстровані на їхній території, пільг на харчування та транспортних послуг.
За словами представниці Омбудсмана з дотримання прав дитини та сім’ї Аксани Філіпішиної, доходить навіть до того, що громади вимагають компенсації за перебування в дошкільних закладах дітей з інших громад і за автобус, який довозить їх до дитсадків та шкіл.
Співголова ВГО “Служба захисту дітей” Людмила Волинець погоджується, що практика виштовхування дітей із закладів, якщо ті зареєстровані за межами територіальної громади, дійсно існує.
Людмила Волинець“Якщо громада створила на своїй території спеціальний заклад для дітей із затримкою розвитку, інвалідністю через слух, то в більшості випадків родині відмовлять. Їй скажуть, що наша громада фінансує тільки наших дітей. Це проблема не лишень “прописки”, а й бюджетного законодавства, адже коли перевірка знаходить “чужих дітей”, то це визнається як порушення фінансового законодавства”, – пояснює Людмила Волинець.
Водночас вона занепокоєна тим, що Міністерство соціальної політики продукує документи, які соціальну допомогу прив’язують до реєстрації місця проживання. Вона називає таку тенденцію небезпечною, адже якщо кризові родини або сім’ї, які перебувають у скруті, не зареєстровані, то вони не мають права звернутися по соціальну допомогу.
ЕКОНОМІЯ НА ДІТЯХ
Особливо гостро з дитячими садочками та школами питання стоїть, зокрема, у столиці, її містах-супутниках, Тернополі та Самборі (Львівщина). Народна депутатка від БПП Ірина Суслова каже, що в Боярці в перших класах може бути по 50 дітей, у Бучі діти навчаються і в учительській, і в коридорах. Там через перенавантаження є свій список дзвінків для першого, другого та третього класів. На Харківському масиві Києва середня наповненість шкільних класів сягає 42 учнів за норми у 30 людей.
За словами заступника міністра освіти й науки Вадима Терентія, у Тернополі були судові позови з боку батьків, а в Києві відбулися публічні дискусії між міським головою та міністром освіти і науки України. Через це позиція міської влади пом’якшилась, і вона розширила перелік тих, хто має право користуватися послугами дошкільних навчальних закладів Києва. Але проблеми з прийманням дітей до таких закладів триватимуть і надалі, переконаний Вадим Терентій. Не знаходячи належного фінансового ресурсу, місцеві громади будуть економити на дітях.
Аби в перспективі припинити порушення прав дітей внутрішніх мігрантів, народні депутати зареєстрували у Верховній Раді законопроект №9118. Цей документ пропонує механізм обов’язкового врахування під час проектування та будівництва житлових комплексів необхідної кількості об’єктів громадського обслуговування соціальної сфери.
На етапі отримання замовником будівництва вихідних даних на проектування уповноважені органи містобудування та архітектури в містобудівних умовах та обмеженнях мають визначитись із техніко-економічними показниками дитячих садочків, шкіл та лікарень. Законопроект забороняє приймати в експлуатацію об’єкти комплексної забудови, якщо попередньо не прийняті в експлуатацію об’єкти соціальної сфери.
Ірина Суслова переконана, що влада має відмовитися від запобіжників для дітей, які не дозволяють їм іти до школи не за реєстрацією місця проживання, а натомість створювати умови, за яких держава може гарантувати виконання своїх конституційних зобов’язань.
“Замість того щоб вирішувати питання комплексно, зобов’язавши забудовників розбудовувати дитячі садочки, школи, музичні школи, поліклініки, ми говоримо про обмеження прав. Бо так зручно, і, найголовніше, обмеження прав дітей не зачіпає бізнес-інтересів забудовників”, – зауважила Ірина Суслова.
“Незручності чинної системи місця реєстрації переживають на собі не лише переселенці, а й внутрішні мігранти, які приїхали з одного міста в інше. Громадяни можуть сплачувати податки, ставати фізичною особою – підприємцем, можуть реєструвати юридичну особу, але не можуть віддати дитину в школу, якщо немає офіційно оформленого договору про оренду житла та низки документів, перелік яких визначили накази. На початку цього року черги до київських дитячих садочків також були узалежнені від місця реєстрації дитини. Тобто якщо дитина не зареєстрована в Києві, то її право на перебування в дитячому садочку обмежене”, – нагадала народна депутатка.
ДІТИ З ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙТакож інститут реєстрації місця проживання для дітей з тимчасово окупованих територій створює бар’єри в отриманні ID-картки. На підконтрольній Україні території їм треба отримувати довідку внутрішньо переміщеної особи і доводити службовцям місце фактичного проживання.
“Отримати паспорт громадянина України за відповідним порядком Державної міграційної служби можна лише за місцем реєстрації. І байдуже, що майже мільйон із семи з половиною мільйонів дітей проживають не за місцем реєстрації”, – пояснила Аксана Філіпішина.
Серед інших державних послуг, які прив’язані до місця реєстрації, – надання субсидії. Аксана Філіпішина розповіла історію заявниці, яка звернулася до офісу Омбудсмана. Жінка повідомила, що у квартирі зареєстровані чотири людини: сама заявниця, її донька, колишній зять та їхня дитина. Родині відмовили в субсидії через те, що колишній зять, який зареєстрований у квартирі, має заборгованість зі сплати аліментів тій же дитині.
“Дитина потерпає двічі. Її родина не отримує субсидії та аліментів від батька, а саму сім’ю змушують ще втягуватись у судові процеси, аби зняти колишнього зятя з реєстрації”, – обурюється Аксана Філіпішина.
Експерти також вказують, що в Україні досі є можливість зловживань з іпотеками. Батьки спеціально знімають дітей з реєстрації, беруть кредит, а потім реєструють неповнолітню дитину знову в помешканні. Для реєстрації неповнолітніх документів про власність не потрібно. Достатньо лишень паспорта, де буде вказано, що один із батьків прописаний у житлі. Надалі суди не можуть зняти неповнолітніх з реєстрації в цьому помешканні.
СТЕРЕОТИПИ ПРО ВЛАСНІСТЬ
Окрім того, через чинну систему реєстрації місця проживання орендодавці не хочуть ані реєструвати дитину в помешканні, ані укладати договір оренди з її родиною.
Аксана Філіпішина“Власники нерухомості побоюються, що вони не зможуть виселити родину з дитиною, якій вони здали в оренду житло. Тому вони не укладають з нею договір”, – коментує Аксана Філіпішина.
У квітні партнерський консорціум із Центру прав людини ZMINA, Аналітичного центру CEDOS та Українського незалежного центру політичних досліджень оприлюднив результати соціологічного дослідження “Громадяни України, що живуть не за місцем реєстрації: їхня кількість та проблеми”. Воно виявило стереотипи українців, які пов’язані з реєстрацією місця проживання.
Так, до прикладу, 95% опитаних респондентів відповіли, що не зареєстрували б орендарів у своїй власності, оскільки побоюються, що вони можуть заволодіти житлом, якщо їх там зареєструвати. Експерти наголошують, що це не відповідає дійсності та законодавству. Ще один аргумент, який засвідчує міф про зв’язок реєстрації із правом власності, – відповіді самих орендарів. 75% мешканців міст заявили, що, хоч вони проживають не за місцем реєстрації, вони б не хотіли зніматись із зареєстрованого житла.
Адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова переконана, що, навіть якщо сьогодні-завтра напрацюють ідеальний законопроект, який врахує всі аспекти державного управління, кількість тих, хто реєструє місце проживання, все одно буде низькою.
“З людьми треба вже зараз комунікувати, що реєстрація місця проживання в загальній ситуації не пов’язана із правом власності. Що з можливості користування житлом випливає необхідність реєстрації місця проживання, а не навпаки: мовляв, якщо ти реєструєшся, то отримаєш безперешкодний доступ до майна. Суспільне сприйняття необхідності реєструвати своє місце проживання буде низьким за будь-якої законодавчої ініціативи, і на це треба зважувати, напрацьовуючи реформу”, – переконана правозахисниця.
Також Альона Луньова вважає важливим обговорити проблеми, що негативно впливають на реалізацію прав і свобод громадян, та які мають бути зміни, аби виправити недоліки.
“Зараз у Верховній Раді є декілька законопроектів, які стосуються різних аспектів системи реєстрації місця проживання, зокрема законопроект №8432, який підтримав комітет з прав людини і який дозволить проводити реєстрацію місця проживання, зокрема, дітей на окупованих територіях. Є також законопроект №3833, що стосується реєстрації місця проживання бездомних. Базовий комітет усіх таких законопроектів – Комітет Верховної Ради України з прав людини. Ми маємо говорити про те, що може і повинно бути змінено в профільному законі та інших законах, які регулюють різні сфери життя людини, де реєстрація місця проживання зараз є обмежувальним чинником, аби люди могли повноцінно скористатися своїми правами та свободами”, – наголосила правозахисниця.
Микола Мирний, журналіст Центру прав людини ZMINА для газети “День”