У країні триває боротьба з насильством в сім’ї – днями в Міносвіти затвердили поради для вчителів щодо виявлення дітей – жертв домашніх агресорів. Однак деякі норми викликали тривогу і обурення батьків.
Щоб педагоги зуміли вчасно допомогти дитині, в документі детально описали ознаки домашнього насильства. Сигналами того, що дитину вдома б’ють, можуть бути не тільки синці та вивихи, але і вибір одягу не за сезоном і відмова переодягатися при інших дітях через бажання сховати травми. Ці ж прикмети можуть свідчити і про сексуальне насильство, а також використання жаргону і сексуальна поведінка не за віком.
Ознакою економічного насильства вказуються надмірна худорба школяра, пропуски уроків, хворі зуби і стомлений вигляд. А підказати про те, що на учня психологічно тиснуть в родині, можуть його небажання йти додому, замкнутість, агресія, бродяжництво, а ще – повільна мова, надмірна відповідальність і невміння читати/писати/рахувати.
МОН в наказі радить також придивитися до тих дітей, чиї батьки перебувають в “деструктивних” релігійних сектах, не ходять на шкільні збори або ж приходять туди п’яними, не цікавляться успіхами свого чада або не дають йому кишенькових грошей.
У разі підозри знущань над дитиною вчитель повинен повідомити про це уповноваженій особі в закладі – його призначить директор з-поміж співробітників. Уповноважений повинен налагодити контакт з учнем, з’ясувати, чи є привід для занепокоєння, і підключити до проблеми психолога. У важких випадках потрібно залучити поліцію, лікарів або соцслужби.
Натомість багато батьків поставилися до рекомендацій насторожено.
“А якщо дитина від природи худа? Сама поранилася десь? Або зуби йому не лікують через його боязнечу стоматологів? Хто розбиратиметься в нюнсах?” – обурюються одні.
Інші вважають: “Наказ може стати інструментом для впливу на неугодних батьків”.
Такі ризики не виключають і експерти.
“Знайдуться ті, хто сприйме поради буквально і стане виконувати їх аж до букви, не звертаючи увагу на те, що причини цих ознак можуть бути найрізноманітнішими”, – говорить юрист Іван Ліберман.
На його думку, це може змусити батьків через суд визнавати недійсними дії педагогів, які керуються рекомендаціями. Водночас експерт зазначає, що юридично документ не зобов’язує вчителів слідувати йому.
“Такі акти часто сприймають як наказ до дії, але методичні рекомендації цього абсолютно не припускають, а виступають нормативною шпаргалкою, – пояснив Ліберман. Тому в конфліктних ситуаціях до МОН не може бути претензій – тільки до тих, хто перестарався з дотриманням порад”.
А ось педагоги вважають документ корисним.
“Досвідчені вчителі і самі зможуть визначити, що з дитиною щось не так, а от новачкам в професії рекомендації такого роду знадобляться. Важливо тільки навчитися розпізнавати тривожні дзвіночки, враховуючи контекст ситуації”, – вважає вчитель Світлана Синичка.