Цими днями соціальні мережі бурхливо відреагували на повідомлення ЗМІ про те, що Мінсоцполітики нібито вирішило скасувати із 1 січня 2019 року так звані «декретні відпустки», замінивши передбачені за них виплати незначною компенсацією для батьків на оплату роботи няні. Які тільки епітети на адресу влади після цього не сипалися…лексика – явно не для дитячих вух… Утім, як виявилося, люди знову стали жертвою ситуації «чув дзвін та не знаю, де він».
Насамперед, насторожити мало б уже те, що якесь (навіть, нехай і поважне) урядове відомство своїм рішенням може скасувати дію кількох законів. Адже порядок надання декретної відпустки регулюється на законодавчому рівні (частина 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» і статтею 17 Закону України «Про відпустки»). Тож ці норми не можна скасувати ні наказами Міністерства соціальної політики, ні урядовими постановами – лише через внесення змін парламентом. При цьому у Верховній Раді зареєстровано тільки два законопроекти на цю тему – №6350 і №6350П, – якими пропонують внести зміни до закону “Про відпустки” та Кодексу законів про працю. Але ті пропозиції стосуються обмежень тривалості оплачуваної декретної відпустки не для всіх громадян, а лише для тих, хто усиновлює новонароджених малюків відразу ж із пологового будинку. Та й то – у травні розгляд документів відклали на невизначений термін.
Новина відносно добра…
Насправді ж, згідно із рішенням, яке (також, до речі, у травні) ухвалив Кабінет Міністрів, держава не позбавляє права громадян на декретну відпустку, а лише хоче стимулювати більш ранній вихід матерів на роботу. Тому й обіцяє із 1 січня 2019 року компенсувати родинам витрати на оплату няні у розмірі одного прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (нині це – приблизно 1500 гривень). Відшкодування здійснюватимуть на умовах співфінансування: з державного (25%), обласного (15%) та місцевого (60%) бюджетів.
Мотивуючи ухвалу, в Конституційному суді наголосили: «Оскільки допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога при народженні дитини та допомога при усиновленні дитини не передбачені в Конституції України, то на них не поширюються й визначені статтею 22 гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, визначених, зокрема, у статтях 46 і 48 Основного Закону України”. Отже, «Верховна Рада має свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цих видів державної допомоги».
Оскільки рішення Конституційного суду є остаточним і оскарженню не підлягає, норми Закону «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», діятимуть і надалі. Відповідно, гарантовані державою виплати на народження малюків не залежатимуть від того, скільки дітей вже виховуються в родині. Якщо раніше на первістка виплачували 31 тисячу гривень, на другу дитину в сім’ї – 63 тисячі, а на третю і наступних – 127 тисяч, то зараз встановлено уніфіковану суму – 41 тисяча 180 гривень. Виплати складаються із разової допомоги при народженні дитини у 10 тисяч 320 гривень і 30 тисяч 960 гривень, які сім’я рівними частками (по 860 гривень) отримує упродовж 36 місяців.
Юрист Центру соціальних і трудових досліджень Віталій Дудін вважає вердикт тлумачів закону антисоціальним. Адже Конституційний суд занадто «вузько» трактує положення статті 22 Основного Закону України, якою заборонено обмежувати права громадян при ухваленні нового законодавства.