Про насильство в сім’ї прийнято багато говорити, але не діяти. Надто тим, хто стає заручником подружнього життя чоловіка-деспота чи матері-егоїстки. Більшість скривджених звикли мовчки терпіти, залишатися в своїй зоні комфорту, пробачати та коритися тому, кого вважали господарем свого будинку. Бо так навчали батьки, та й росли в схожих умовах. Сміття зі своєї хати виносити не можна, чоловік має бути нагодованим та задоволеним, нехай навіть за кілька хвилин до цього в твій бік летіла ложка, якою він вечеряв, чи твоє горло здавлювала його цупка, мов лещата, рука, або, осатанілий, кривдник летів на тебе та тягнув за волосся. Кому до цього справа? Понервує та й заспокоїться. Комусь же потрібно бути меншим, поступатися, а може, і сама винна. Та й зрештою, б’є – значить любить. Байдуже, що за дверми в твою кімнату боязко, переминаючись з однієї ноги на іншу, стояли твої діти – залякані, зацьковані, закривали щосили руками вуха чи ховалися за шафу, щоб не чути та не бачити. Або навпаки – бігли стрімголов «рятувати ситуацію», наражаючись на численні стусани та насмішки. Очікували, що Він нарешті піде й цей безупинний, неодноразово повторюваний кошмар врешті закінчиться.
Автор: Юлія Солдатенко
«16 днів проти насильства» – саме так називають Всеукраїнську акцію, спрямовану на інформування та привернення уваги до домашнього насильства, торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми. Вона щорічно проходить з 25 листопада по 10 грудня й підтримується по всьому світу. Серед дат акції – Всесвітній день боротьби зі СНІДом, Міжнародний день боротьби з рабством, Міжнародний день волонтера та Міжнародний день людей з інвалідністю. Кожного року, протягом 16 днів, громадськість ініційовує різноманітні заходи з профілактики насильства, збирається за «круглим столом», розмірковуючи про його причини та методи боротьби. Усе ж, чи то через непродуманий механізм законодавства, чи через неефективність самих методів, спостерігаємо сталу тенденцію: способів протидії насильства стає більше, а кількість постраждалих від насильства не меншає, повідомляє Правда ТУТ Ніжин.
«Зранку дебошир прийде вже тверезий – і заяви в поліцію не буде»
«Здебільшого особа, що вчиняє насильство, – це чоловік, який перебуває в стані алкогольного сп’яніння. І коли на місце приїжджають правоохоронці, «герой-геркулес» починає погрожувати всім, кого бачить. Махає кулаками, лається матом, рве на собі сорочку. Починають складати адміністративний протокол, який потім направляється в суд, викликають туди кривдника через 2 тижні – і це вже зовсім інша людина: вибритий, охайний, у піджаку, розказує, що такого нічого не було», – відмічає інспектор з ювенальної превенції Ніжинського відділу поліції Валерій Супрун.
Він каже, для того, щоб внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом тілесних ушкоджень, вартовим громадського порядку необхідна заява потерпілого. Не завжди жінки, побиті чоловіками, пишуть такі скарги. Адже тоді коханцю-розбишаці загрожує кримінальна відповідальність. Коли в день побою заяви все-таки пишуться, то здебільшого наступного ж дня вони забираються. А поліція в свою чергу не може провести розслідування за браком письмового звернення.
«Коли ми приїжджаємо на виклик, пов’язаний з домашнім насильством, то жінка перше, що нам каже: «Заберіть його до ранку». Зранку дебошир прийде вже тверезий – і заяви не буде. Або, наприклад, офіцер поліції складає адміністративний протокол на чоловіка, який вчинив насильство відносно своєї дружини, кривднику суд виносить 300 грн штрафу. Плюс судовий збір – 380 грн. Чоловік приходить додому, кидає жінці в обличчя квитанцію та й каже: «Викликала – тепер плати». Через певний період, якщо насильство в сім’ї відбувається повторно, вона вже вагається. 700 грн віддати їй не дуже хочеться. Тож не всі хочуть до нас звертатися. Сума не дуже маленька – що штрафу, що судового збору», – додає Супрун.
На думку правоохоронця, штрафні санкції негативно впливають на протидію насильства. Тому більшість працівників поліції вважають, що накладення штрафу в цьому випадку потрібно скасувати.
«Нове законодавство трохи погіршує роботу. До цього часу був адміністративний арешт чи громадські роботи. Зараз повернули штраф. До нас приїжджали спеціалісти з Києва, розповідали про нові закони, разом думали, як поліпшити ситуацію. Зійшлись на тому, що штрафи тут потрібно скасовувати. Коли є громадські роботи чи адміністративний арешт і людині винесено 3 доби чи 5 діб арешту, то це на жінку ніяк не може підлягати. Моє бачення: щоб закон діяв, потрібно хулігана повернути назад у відділок. Прийшовши додому, роздратований, він може вчинити гірше, ніж було до цього», – каже Валерій Супрун.
133 протоколи за 11 місяців за домашнє насильство
За даними Ніжинського відділу поліції, станом на 26 листопада, майже за 11 місяців, правоохоронцями складено 133 адміністративні протоколи за ст. 173 ч. 2 КуПАП – вчинення домашнього насильства. За листопад таких набралось 11. Як каже Супрун, у середньому спостерігається 10 випадків на місяць. Із них повторно складено 19 протоколів. За аналогічний період минулого року – 146 адміністративних протоколів. На профілактичному обліку з насильства в сім’ї станом на 31 жовтня в відділі перебуває 166 осіб, схильних до насильства. Із них 153 – це чоловіки, 13 – жінки. Загалом, від початку року поліція поставила на облік 119 осіб: 110 чоловіків та 9 жінок.
832 школярів вчили протидіяти насильству
Серед форм та методів профілактики домашнього насильства в Ніжині – факультативи, «години психолога», тренінгові групи, гуртки, спецкурси.
«Здебільшого заходи спрямовані на широкий загал. Усе ж, на нашу думку потрібно більше уваги приділяти індивідуальній роботі як з учнями, так і з вчителями», – зазначає начальник Управління освіти Станіслав Крапив’янський.
За даними Управління освіти, для попередження та протидії насильства в сім’ї в навчальних закладах міста проведено низку тематичних заходів. Так, організовані роботи міської групи кризового консультування на базі ЗОШ №6, ЗОШ №9 та ЗОШ №14 для надання допомоги батькам дітей, що опинилися в кризовому стані.
По загальноосвітніх закладах цього навчального року просвітницько-профілактичними програмами охоплено 23 % учнів 5-11 класів. Це, за словами очільника Управління, 832 школярів. Інформаційно- просвітницькою антиалкогольною програмою «Сімейна розмова» залучено 117 учнів, програмою «Особиста гідність» – 172 дитини, проблемними програмами «Вчимо дитину захищатися» та «Я вмію себе захищати» – 37 школярів. Програмами «Рівний рівному», «Дорослішай на здоров’я» охоплено 149 учнів, а з питань забезпечення участі жінок та дітей у вирішенні конфліктів з використання методу медіації – 300 школярів. Практичними психологами ЗОШ №17 та ліцею при НДУ імені М. Гоголя проводяться навчальні заняття за програмами МОНу для учнів 11-х класів. У 1-11 класах ніжинських шкіл систематично влаштовують «години психолога».
У навчальних закладах здійснюється соціальний патронаж сімей з урахуванням приналежності до відповідних груп, складені соціальні паспорти шкіл/класів. Працюють Ради профілактики правопорушень, проводяться індивідуальні та групові консультації, бесіди з батьками щодо запобігання та вирішення конфліктних ситуацій. Оформлені журнали реєстрації звернень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення. З питань протидії насильства по школах оновлені інформаційні куточки, для вчителів та батьків влаштовують «круглі столи» з тем: «Права дитини, «Батькам про права дитини», «Роль сім’ї та шкіл у формуванні правової свідомості підлітка». Серед учнів здійснене анкетування «Що я знаю про насильство?» та тренінгові заняття «Життя – це щастя» тощо.
«Дитина відмовляється від зустрічей з батьком, бо пам’ятає, як він душив маму»
Начальник служби в справах дітей виконкому НМР Наталія Рацин повідомляє, на обліку в них перебуває 4 дитини, які постраждали від насильства. Це ті, де насильство соцслужби підтвердили.
«Випадки насилля в родинах почастішали. Якщо раніше в нас жодної дитини не було на обліку чи перебувала одна дитина, то тепер їх 4. А скільки випадків, коли насильство не підтверджується», – заявляє вона.
Водночас керівник служби пропонує більше уваги звертати на свідків насилля в родинах та брати їх окремо на облік.
«Коли батько б’ється з матір’ю, зазвичай в сім’ях є діти. І ми їх чомусь не беремо на облік як свідків насилля. Як на мене, вони в цей момент потерпають більше, ніж тоді, коли отримали ляпас. Якщо малеча бачить, як бурхливо батьки з’ясовують стосунки, то в майбутньому в цих дітей можуть виникнути дуже серйозні проблеми. Нещодавно був такий випадок. Прийшла одна мамочка й розповідає про те, що її дитина не хоче йти до батька (подружжя розлучене). На комісії ми визначили графік побачень в інтересах дитини та обох сторін. Проте вона все ж відмовляється від зустрічей з батьком, бо пам’ятає, як тато душив маму. Вона – свідок насилля», – зазначає Рацин.
«Діти – беззахисні й не можуть протистояти насильству»
Психолог Ніжинського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Анна Руднік додає:
«У моїй практиці зараз є випадок, пов’язаний з насильством проти жінки. Син це бачив. Після цього йому почали снитися кошмари, як він убиває батька. Тому наразі ми також працюємо і з дитиною. Діти – беззахисні й не можуть протистояти насильству в повній мірі. Якщо не намагатись хоч якось вилікувати таким дітям душу, то можуть бути трагічні наслідки».
Анна Руднік розповідає, цього року в Центрі перебуває на обліку 13 сімей, які постраждали від насильства. 12 родин взято під соціальний супровід, а одна сім’я стоїть на обліку як така, що потрапила в складні життєві обставини. Дітей, що постраждали від насильства в родині, в установі зареєстровано 6. Ті, що стали жертвами жорстокого поводження в навчальних закладах – 4. Зафіксовано 3 жінок – жертв насильства в сім’ї. Минулого року в міському центрі соціальних служб задокументовано сексуальне насильство по відношенню до дитини.
«Ми приймаємо заяви або звернення громадян. Це можуть бути особисті, від сусідів чи від будь-кого, анонімно, усно чи в телефонному режимі – неважливо. Одразу реагуємо й залучаємо всі служби. Розуміємо, що скаргу може бути підтверджено, а може й ні. Складаємо акт оцінки потреб дитини та її сім’ї. На основі цього, якщо насильство підтверджено, беремо родину під соціальний супровід, надаємо комплекс необхідних послуг. Зазвичай працюємо з жертвами, а не з кривдниками. З останніми намагалися працювати, однак, як показує практика, кривдники зазвичай у всьому звинувачують жертву та не йдуть на співпрацю. Вони приходять на перші заняття й психологічні консультації, проте далі йдуть звинувачення та вказівки, що самій жертві потрібна допомога», – каже психолог.