14 червня – День донора, день вдячності людям, які рятують життя і зберігають здоров’я інших людей, здаючи свою кров. У багатьох країнах донорство – одна із складових здорового способу життя. Те ж саме, що займатися спортом чи правильно харчуватися. В Україні, й зокрема у Ніжині, теж чимало людей діляться краплиною своєї крові. А є й такі, які думають: бути донором – страшно? Боляче? Небезпечно? І чи потрібно взагалі?Відповідаємо: не страшно, не боляче, абсолютно безпечно і потрібно! У Ніжині функціонує відділення трансфузіології, яке обслуговує і наше місто, й район. Очолює відділення Іван Ткаченко. Чоловік у синьому лікарському костюмі, з мудрими очима, щирою посмішкою. Людина надзвичайно скромна, але майстер своєї справи. Про нього можна написати окрему статтю, адже крім того, що Іван Іванович із 1982 року – завідувач вищезгаданого відділення, його вмілі руки проводять хірургічні операції пацієнтам НЦМЛ. Є у лікаря ще один справжній талант: він художник. Прекрасні картини прикрашають стіни маленького кабінету. На них – справжнє життя: тут і Матір Божа, і тихий захід сонця, пейзажі, обличчя… І це при тому, що спеціальної освіти живописця у Івана Івановича немає. А відкрився в нього цей дар, коли у 1981 році перехворів на страшну недугу, яка призвела до часткової втрати слуху.

– Іване Івановичу, чи часто ніжинці виявляють бажання поділитися кров’ю?– Не можна сказати, що донорів у Ніжині – хоч відбавляй. Але все ж такі є. В основному, це працюючі люди, часто до нас приходять здавати кров працівники Укрзалізниці. За місяць до нас звертається близько сотні бажаючих поділитися краплинкою крові, а за рік – тисяча. Хоча раніше було більше, в межах 2500 осіб. Донорів особливо не балуємо: перед забором крові донора пригощаєм солодким чаєм з печивом, а після надаєм довідку, яка дає звільнення від роботи на два дні, й талон на 54 гривні. Звісно, це мало… А в минулому році було взагалі 13… Та річ не в грошах, а в тому, що ця кров може комусь врятувати життя. – Кожен може стати донором?– Так, якщо бажаючому вже виповнилося 18 років і його вага не менше 50 кг. Цікаво, що чоловіків-донорів все ж більше, ніж жінок.– Розкажіть про процедуру забору крові.– Насамперед донора оглядає лікар, вимірює тиск, запитує про наявні хвороби. Відбираєм 400 мл крові й для аналізу ще 18 мл. Забір крові триває 10 хвилин. У відділенні є нове крісло для здачі крові, де донору комфортно, і є ваги-міксер. Страхи щодо того, що можна чимось заразитися, абсолютно необґрунтовані, адже все стерильне, одноразове, кров відбираємо вакуумним методом. Після закінчення процедури взяття крові системи утилізуються. Оті 18 мл, які ми відібрали для аналізів, їдуть в Чернігівську обласну станцію переливання крові, де її досліджують імуноферментним методом. Це дорого, але для донорів безкоштовно. Цільну кров не переливають, тільки компоненти крові.– Крім страхів, чула ще й іншу думку: здавати кров корисно. Це правда?– Річ у тім, що після здачі крові кістковий мозок починає працювати інтенсивніше, бо намагається народжувати нові еритроцити. А останні ж несуть кисень до клітин організму. От і виходить, що завдяки оновленню крові людина відчуває й енергетичний, і імунний підйом, можна сказати, що організм омолоджується. – Чи часто у ніжинців, під час здачі крові, виявляють хвороби?– Трапляється. Таким чином виявляли гепатити В і С, сифіліс і навіть СНІД.– Скільки разів потрібно поділитися своєю кров’ю, аби стати Почесним, або Заслуженим донором? У Ніжині є такі?– Так. Почесним донор – це той, хто здав 18 літрів крові (це приблизно 42 рази). Отримує така людина значок і посвідчення, яке надає певні пільги. І, звісно, викликає до себе заслужену повагу. У Ніжині з 2008 року по сьогоднішній день – 56 Почесних донорів. Заслужений донор здавав кров більше 100 разів. У нашому місті їх двоє: Христюк Валентина Пилипівна та Бережняк Віталій Михайлович.– Як часто можна звертатися до Вашого відділення?– Раз у 2-3 місяці.Розмова з завідувачем Ніжинського відділення трансфузіології вийшла приємною та цікавою. Бажаємо Івану Івановичу здоров’я та позитиву, а ніжинцям не боятися ставати донорами, адже таким чином ми можемо безкорисно комусь врятувати життя. Недарма слово «донор» у перекладі з латини означає «дарувати».Спілкувалася Валентина ПильникФото Наталії Нікітіної