Кондак свята Різдва Христового нам наголошує: «Діва днесь Пресущого народжує…». Не народила «там», «десь», «колись», а народжує нині. Цими словами церква готує нас до вічності, і що будь-яке свято в християнстві, і, особливо свято народження Христа, відбувається не в часі, хоча воно колись і відбулось, це народження відбувається у вічності, і відбувається в душі кожної людини, яка приходить до Бога. Разом з народженням Христа, відбувається і народження смислу нашого життя. Бо до народження Ісуса ми були підзаконними, а це означає, що через порушення закону, через вчинений гріх ми обов’язково отримували покарання – смерть. Завдяки Христу ми стаємо дітьми Божими, а якщо ми діти, то коли просимо пробачення за якийсь вчинок, ми отримуємо прощення.

Багато хто з людей вважають, що в Свято Різдва Христового ми святкуємо згадку, пам’ять про те, що колись відбулось народження Бога, десь далеко у Віфлеємі, у місці де ночують отари овець. Але насправді ясла це є наше серце, яке ми маємо підготувати, щоб там народився наш Спаситель. А образ дарів волхвів: золото, ладан, смирна, тобто найдорогоцінніші речі, це є образ жертви, тобто дару, людини Богові. Найцінніше, що має людина це її життя, і саме власне життя кожна людина повинна віддати як дар Богу, тільки так ми можемо отримати прощення і спасіння. Господь Своє життя віддає за всіх людей, то хіба ми не повинні зробити те саме для Нього?

Наше життя чередують радості з печалями, але радість народження Христа Спасителя нехай закриє всі наші негаразди і подарує мир та спокій в наших сім’ях і душах. Пам’ятаймо, що народження Ісуса це свято не одного дня, це не святки декількох днів, це вічність, актуалізація якого має постійно відбуватися в наших душах, наших серцях.