Міні-ферма подарувала тваринам чимало щасливих днів.
Родина з Чернігівщини врятувала та поселила на власному обійсті коней, собак, котів і лелек. Деяких тварин забирали буквально з-під сокири м’ясника, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Виснажену та схудлу Мілку вже везли на м’ясокомбінат. “Вона працювала у Дніпрі, возила людей. Її господарі вирішили заробити на ній та майже не годували конячку, а потім її здати на м’ясо, щоби заробити ще грошей”, – розповідає Марина. Їй вдалося викупити 23-річну тварину і дати їй дожити в нормальних умовах. Тоді в неї вже була Перрі, котру дівчина купила ще лошам. Встигла попрацювати з нею кілька років у кінному театрі в Києві, але потім вирішила, що така робота для коней заважка – і облаштувала свою міні-ферму. Довелося продати квартиру в Чернігові і купити хату в селі.
Пощастило вижити. Коні, собаки, коти, лелеки – їх усіх урятувала та поселила на власному обійсті родина з Чернігівщини. Коней забирали буквально з-під сокири м’ясника. ТСН бачила нове життя тварин.
Реквізити для порятунку тварини: карта Приватбанку 5168 7556 3340 6927 Грицик Марина АнатоліївнаСама катається не часто. Перрі вже й забула, що таке тяжко, до виснаження, працювати. А півторарічного красеня Марина придбала для Перрі у компанію та назвла Грандом. “Ми дізналися, що в м’ясника стоїть маленьке лошатко. Ми вирішили викупити – і Перрі самій не нудно, і буде ще одне врятоване життя”, – розповідає власниця. Марина навчилася дресирувати коней без насильства. Утримувати конеферму, хай і маленьку – задоволення не з дешевих: на одного коня треба витрачати щонайменше півтори тисячі гривень на місяць. Марині допомагають мама та її хлопець. У перспективі планують заробляти на їжу тваринам тим, що допомагатимуть дітям іпотерапією: “Це лікування діток із ДЦП, з порушенням координації, психіки. Якщо дитинка сідає на коня, вона отримує гарну емоційну розрядку, вона спілкується з тваринами. Якщо вона їде на коні, активізуються більше 72 м’язів у людини”.
Окрім коней, на господарстві є ще шість собак. Далматин Остін зовсім глухий, попередні господарі його мордували голодом. “Він чудово розуміє жести, знає команди: стає на задні лапи, вміє поклон робити”, – каже господарка. А вівчарку колишні власники мало не задушили – зав’язали собаці докола шиї ланцюг замість ошийника. Пес підростав, а ланцюг господарі не послабляли. “А потім ланцюг став йому малий, вріс йому в шию, його почали сильно роз’їдати мухи. Роз’їли йому вушка, в нього повністю порвані вуха”, – розповідає Марина. Але зараз Борман щасливий, у ньому немає ні краплі агресії.
І це ще не вся компанія. На цьому обІйсті живуть три лелеки, які не можуть полетіти до теплих країв – в одного перебиті крила і немає ока, в іншого бракує лапи. А в хаті у родини – аж 11 котів. Господарі кажуть, що не можуть пройти повз кинутих тварин, хоч утримувати їх і важко. Вони мріють встигнути викупили ще одного коника з м’ясокомбінату. За того правлять 10 тисяч гривень, і щоб зібрати гроші, є доба. Тому просять допомогти в цій справі переказом коштів на картку Приватбанка № 5168 7556 3340 6927. Отримувачем буде Грицик Марина Анатоліївна.
Кореспондент ТСН Наталія Гончарова