У п’яту неділю після П’ятидесятниці церква нам пропонує розмислити над словами апостола Матфея про зцілення Ісусом Христом двох біснуватих (8 глава, 28-34 вірші).
Насправді нас лякає зустріч з дияволом, і разом з тим нас страшить людина, яка є одержимою. У цьому сенсі ми можемо і не вірити у Бога, або вірити не настільки ефективно, а от, коли ми бачимо одержиму людину, ми починаємо вірити у диявола. Ми повинні пам’ятати, що диявол має ангельську природу, та через реалізацію цієї природи, яка направлена на зло, ангел перетворюється у диявола. Ми маємо природу людини, але якщо цю природу будемо використовувати не для блага, то можемо уподібнитися дияволу. А коли гріх настільки накопиться у нашій душі, в наше тіло диявол може навіть і вселитися. Це відбувається тому, що гріх притягує до себе свого творця, бо перший, хто згрішив, був диявол. І у порівнянні з людиною він сильніший, його воля набагато сильніша від волі людини. Для того, щоб перемогти диявола однієї сили людської природи замало. Потрібна ще допомога Божа. І щоб кожного дня перемагати гріх у своєму житті, треба сила Бога, яка повинна діяти в наших тілах, душах, думках, почуттях.
На прикладі двох біснуватих ми бачимо до чого призводить життя без Бога, життя у гріху. Ці двоє одержимих навіть не жили у своїх домівках з рідними, а жили у гробницях за містом, щоб іншим людям не завдавати шкоди. Біси при зустрічі з Ісусом Христом почали благати, щоб Він, коли їх вижене з цих людей, послав у стадо свиней, яке паслося неподалік. Тут треба зауважити, що іудеї не їли свинини, вважаючи цю тварину нечистою, а той, хто їсть, той чинить гріх. Так буває і у нашому житті: ми не робимо чогось гріховного, але спонукаємо інших до гріха задля власної вигоди, наживи чи збагачення. Біси пішли у це стадо свиней, і усе стадо кинулось у море і втопилось. Всі жителі міста, де це відбувалося, вийшли назустріч Ісусові і просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
Уявімо собі, що ми не просто своїми гріхами не даємо місця Богу в нашому житті, а свідомо просимо Бога бути подалі від нас. Ми і так гинемо, страждаємо від того, що зло, гріх домінує в нас. Але життя, в якому навіть у перспективі Бог буде відсутнім, приречене на не життя, на вічне не буття. Ми з вами у повній мірі знаємо, що значить жити без Бога. Цього не знали перші люди, коли жили у Раю, бо Бог цього не дав їм відчути з Своєї Волі. Але люди з власної волі обрали це життя, життя без Бога. І ми з вами знаємо вже як жити без Бога. Тому зустрівшись з Ним, торкнувшись до Нього, не будемо відступати чи віддалятися від Нього, бо Тільки з Богом можливо все, і перемогти гріх, і перемогти диявола, і перемогти самого себе.