Фото Дениса Скорохода
Ніжин, який знаходиться на «відстані електрички» від Києва — місто з дуже насиченою історією та актуальним, молодим сьогоденням, пише туристичний сайт itinery.com.ua.

Батьківщина кількох десятків відомих особистостей, він став домівкою для сотень інших визначних постатей – адже в місті знаходився відомий учбовий заклад, суперник столичних університетів. А через тутешню поштову станцію хто тільки не мандрував дорогами колишніх імперій! А ще Ніжин – грецька столиця України, один з найбагатших центрів культури, починаючи з XVII сторіччя.

Панорама центру міста. Миколаївський собор та комплекс грецьких храмів
 
Відоме це місто й своєю історичною спадщиною. 17 церков та соборів, що збереглися – безумовний рекорд для населених пунктів України, понівечених радянських атеїзмом. А було тих церков, звісно, ще більше…


Детальна туристична мапа біля Миколаївського собору
 
Квартали невеликої, але колоритної старої забудови буквально занурюють вас в період слави Ніжина – а той продовжувався, фактично, три століття. В будинках мешкають власні привиди, пам’ятник Гоголю відкриває втаємниченим обличчя скульптора, над далекою церквою кружляє дух гоголівської панночки...
Отже, вирушаймо до цього «найніжнішого», затишного та водночас сучасного та молодіжного, міста України!

Цікаві факти про Ніжин

В місті — 117 пам'ятників архітектури, 72 історичні пам'ятки, близько 300 пам'яток архітектури та цінних будівель.
Ніжин знаходився на перехресті найважливіших шляхів сполучень XVII-XVIIІ та початку XIX століть. Його торговий майдан був найбільшим серед подібних на Лівобережній Україні, охоплюючи близько 4 га. Торговий оборот Ніжина протягом двох століть становив 1,5-2 млн рублів, тобто, місто було одним з найбагатших в тогочасній Україні та одним з найбільш заможних на приєднаних територіях Московського царства, а потім усієї Російської імперії.


Панорама центру Ніжина першої половини ХІХ ст
 
У 1780-х роках Ніжин був найбільшим містом Лівобережної України, де проживало 12 тис. осіб. Для порівняння, на той час у Києві мешкало біля 20 тисяч, у Чернігові – близько 4 тис. Але саме Чернігів став центром губернії. Це сталося через своєрідну помсту царського уряду волелюбним ніжинцям, які свого часу двічі виганяли посольство та урядників Петра І.


Торгові лавки вздовж центральної міської вулиці на старій світлині
 
З другої половини XVII ст. Ніжин стає одним з головних центрів ремісничого виробництва та торгівлі в Україні. У місті було 8 ремісничих цехів, де працювали 657 майстрів, 2 купецькі мануфактури, а також 8 окремих цехів, що виробляли цеглу для міського будівництва.

Локація 1. Ніжинський університет та його музеї

В Російській імперії  це був єдиний виш, утворений в повітовому місті. Але ж Ніжин був неабияким повітовим містом! Якщо йому не пощастило стати губернським центром, він став центром освіти – та залишається ним по наш час.


Університетська будівля
 
Ніжинську гімназію вищих наук було відкрито у 1820 році за заповітом віце-канцлера Російської Імперії Олександра Безбородька (1747—1799) його братом Іллею (1756—1815). Місцем для побудови учбового закладу стала територія садиби Безбородьків на правому березі Остра. Парк, який і досі оточує виш, розбитий спеціально на теренах колишнього садибного парку.


Меморіальна дошка нагадує нам про засновника гімназії
 
Найбільш відомим випускником вишу вважається Микола Гоголь. Але тут також навчались поет Євген Гребінка (1812—1848; автор романсу «Очі чорні»), композитор Віктор Забіла (1808—1869), письменник Леонід Глібов (1827—1893), історик Олександр Лазаревський (1834—1902), етнограф О. Афанасьєв-Чужбинський (1816—1875), меценат Василь Тарновський-старший (1810—1866), та сотні інших.


Центральний вхід
При університеті діє музейний комплекс, який включає в себе три музеї: власне музей історії Ніжинської вищої школи, музей імені Миколи Гоголя та картинну галерею. Також у виші є власні музеї природничої тематики: зоологічний, ботанічний та геологічний.


Бюст Олександра Безбородька перед університетом
В Музеї рідкісної книги демонструються друковані шедеври, багато з яких були в первісному зібранні Безбородьків. Наприклад, можна побачити видання трудів Платона, надруковане в Венеції ще 1513 року – єдину такого роду книгу в Україні. Серед інших раритетів — «Іліада» та «Одіссея» Гомера (1544 та 1743 рр.), «Енеїда» Вергілія (1567 р.), класичні видання ХVI-XVIII ст. творів європейських мислителів Ніколо Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Томаса Гоббса, Френсіса Бекона, Рене Декарта, Готфрида Лейбниця тощо, перше видання «Слово о полку Ігоревім» (з першого тиражу цієї пам’ятки літератури, виданого 1800 року, збереглося усього близько 60 примірників). Взагалі бібліотека університету нараховує понад 1 млн книг і періодичних видань, більше 250 тис. з яких — рідкісні видання XVI-XIX ст.


Шедеври музею книги
Художня галерея первісно складалась з картин, подарованих музеєві у 1845 році почесним попечителем — Олександром Кушельовим-Безбородьком. У часи Другої Світової війни їх евакуювали, і вважається, що деякі картини після цього не повернулись з Москви та Ленінграду. Тільки нещодавно вийшов путівник-каталог галереєю, який дозволяє зрозуміти, які саме полотна залишились з часів засновника. Зараз в музеї можна побачити оригінали італійських майстрів Каррачі, Тьєполо та авторську копію Тіциана. Безумовно, цей музей заслуговує на уваги хоча б через свій унікальний статус: він єдиний такого роду при учбовому закладі в Україні.


Картинна галерея
У музеї-кімнаті Гоголя, відкритій ще 1909 року, знаходяться речі, безпосередньо пов’язані з письменником, та раритети його часів – книги, фізичні прилади, меблі, які свідчать про особливості інтер'єру того часу.
На екскурсії в музеї при Ніжинському університеті слід записуватись заздалегідь, а самі екскурсії проводяться тільки для груп. Але вони того варті, бо університет, безумовно, є серцем інтелектуального життя міста та феноменом української історії.


Гоголівський музей

Локація 2. Комплекс грецьких церков


Ніжин — грецьке місто. Саме потужна грецька культурна традиція вирізняла його серед інших міст спочатку Гетьманщини, а потім і Російської держави. Греків запросив до України Богдан Хмельницький у 1657-му – відроджувати та підтримувати міжнародну торгівлю, яка занепала за часи війни. Спритні елліни налагодили не тільки торгівлю, а й ремесла та сферу обслуговування – наприклад, вони відкрили в місті першу аптеку (зберіглась до нашого часу; на фото нижче) та першу кав’ярню.



Аптека-музей Михайла Лігди (вул. Московська, 2)
 
Греки розглядали переселення у Ніжин майже як продовження славетної античної колонізації. Місто швидко стало головним осередком еллінської культури у землях північніше Криму. З 1696 року грецька колонія в Ніжині стає найбільшою в Україні, к 1750-м рокам її представники складали 7% населення міста. Привілеї громади підтверджували усі наступні гетьмани та царі. Пізніше греки навіть домоглися міської автономії: утворений ними магістрат (з будинком якого ми з вами ще познайомимось) існував до 1870-х років, коли грецька колонія, асимілювавшись, фактично зникла природнім шляхом.


Типовий будинок грецької частини міста
Греки залишили у Ніжині дуже багато пам’яток часів розквіту своєї громади, та головними серед них є комплекс церков у самому центрі міста, до якого увійшли Михайлівська (1719 р.), Троїцька (1733 р.) та Всехсвятська (1782 р.) церкви.


Зліва направо: Троїцька, Михайлівська та Всехсвятська церкви
Михайлівська – ззовні приземкувата, дуже стриманої архітектури, навіть архаїчна за обрисами, нагадує храми, які греки будували на Балканах. В її стіни вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою.


Михайлівська церква
Всехсвятська церква, що стоїть навпроти, — найбільша з трьох грецьких церков – побудована в стилі високого класицизму. Вона грає дуже помітну роль в архітектурі й без того багатого церквами міста. Нині цей храм належить Київському Патріархату.


Всехсвятська церква

Локація 3. Миколаївський собор

Головний храм міста. Це була перша кам’яна церква у Ніжині — її почали будувати у 1653 році. Собор пов’язаний з сумнозвісною історичною подією – тут у 1663 році присягнув московському цареві одіозний гетьман Іван Брюховецький. Адже саме у Ніжині тоді відбулась т.зв. «Чорна рада», від часів якої Москва вже не полишала спроб нав’язати Україні лояльних собі правителів.


Миколаєвський собор
Собор вважається прототипом п’ятибанних храмів в українському бароко та взірцем для схожих церков по всій Україні. Згодом, наслідуючи та розвиваючи риси саме цього собору, подібні споруди з'явились в інших містах, серед яких найбільш відомі Троїцький собор Густинського монастиря під Прилуками, Єкатерининська церква у Чернігові, Успенський собор у Новгороді-Сіверському, Георгіївський собор Видубицького монастиря у Києві тощо.


Частина церкви Іоанна Предтечи, переробленої на будинок культури
Храм дуже постраждав в радянські часи. Його інтер’єр було понищено, огорожу знесено, теплу церкву Іоанна Предтечі, що входила до комплексу собору, перероблено на міський будинок культури (на фото вище). Але собор відновили, та «дідусь» цілого напрямку в українській церковній архітектурі знову радує прихожан та туристів.

Локація 4. Перший пам’ятник Гоголю

Перший в світі пам'ятник великому письменникові знаходиться у міському саду, неподалік від Миколаївського собору. Його відкрили у 1881 році. Автором був скульптор Пармен Забіла – представник відомого роду, який грав велику роль в культурно-мистецькому житті Лівобережжя (поет Віктор Забіла був його дядьком, племінниця Олена стала дружиною художника Миколи Врубеля, а сестра вийшла за іншого живописця – Михайла Ге).


Пам’ятник Гоголю

Монумент цікавий й прихованим портретом самого скульптора. Якщо підійти з лівого боку до цього пам'ятника, то контури плечей Гоголя окреслять профіль Пармена Забіли.



Силует скульптора, «схований» на пам’ятнику
 
Гоголь навчався у першому наборі студентів Гімназії вищих наук, у 1821—1828 роках. Тут він сформувався як письменник, тут вперше виступив як актор та режисер-постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам» та багатьох інших. (До слова, він майстерно зіграв і жіночу роль генеральші Простакової у виставі «Недоросль» за письменником Фонвізіним).



Бюст Гоголя з кімнати-музею при університеті
 
Життя в Ніжині дало Гоголю мотиви для подальшого написання «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Він ходив по місцевому базару, заходив до передмістя Магерки, де місцева церква, за легендою, була тією самою, де зненацька ожила нібито покійна панночка. Анекдоти, прислів’я, вирази, почуті в багатонаціональному та напрочуд колоритному Ніжині, він записував у своєрідний щоденник — «Книгу всякої всячини», аби пізніше використати у творах.

Локація 5. Ніжинський музей «Поштова станція»

Слава та багатство Ніжина виходили саме з його стратегічного розташування: через місто проходили дороги на Петербург, Москву, Одесу, до прибалтійських земель, на Закавказзя і до Царства Польського. Тому місцева поштова станція була дійсно центром цивілізації. Комплекс її будов 1780-х років (поштову станцію в них облаштували 1802-го) зберігся до наших днів. В будинку станційного доглядача влаштовано єдиний в Україні музей пошти, про який ми розповідали в одному з попередніх нарисів.


Будинок станційного наглядача
 
Тут зупинялись чиновники усіх рангів, іноземці, студенти та гімназисти, священники та авантюристи, мандрівні театральні трупи та поліцейські команди, іноді разом з арештантами. Через станцію отримували листи, книги, товари. Вона була вікном Ніжина у світ, та відкривала Ніжин світові.


Інтер’єр кімнати для приїжджих
Гоголь, Шевченко, Пушкін, Міцкевич, Котляревський, Гулак-Артемовський, Толстой, Марко Вовчок, Куліш, Рєпін, актори «театру корифеїв» (Садовський, Саксаганський, Заньковецька) – хто тільки не залишав подорожні тутешньому доглядачеві, аби отримати нічліг та коней для подальшого проїзду! Інтер’єр кімнати, яка була в готелі для приїжджих, як і меблі збереженої кімнати самого доглядача дозволяють нам поринути у світ поштово-подорожніх історій тих часів.


Місце роботи станційного наглядача
Обов’язково радимо відвідати цей музей, аби скласти уяву про буремну та цікаву історію Ніжина в часи, коли він був дійсним «центром лівобережного всесвіту».

Локація 6. Будинок з привидами

Як будь-яке старовинне місто з багатим минулим, Ніжин має і свою містику. Будинків з таємничими історіями тут декілька, але найбільш відомим вважається будинок колишнього грецького магістрату на вул. Гребінки, 21.


З фасадів будинок виглядає привабливо
У цьому будинку мешкає відразу кілька привидів. Причиною тому — особливості його історії. Будівля складається з двох частин: одну половину будував заможний грек, іншу – настоятель сусіднього Благовіщенського монастиря Віктор Черняєв, і на кожній з них лежить власне прокляття. В одній живе привид «жіночий», у другій — «чоловічий».


Вид на двір «грецької» частини будинку
«Грецьку» частину будинку, за переказами, прокляв ще підрядник на етапі побудови, аби помститися жадібному власнику. Він заявив, що всі чоловіки з роду замовника ніколи не матимуть нащадків. Прокляття одразу ж справдилось: дружина власника, яка в той час була вагітна, померла при родах разом з немовлям. Тому ще одна версія походження «білої дами» — це нещасне породілля.
Згідно з іншою версією, привидом стала дівчина, дочка одного з міських голів, яка покінчила з собою через нещасливе кохання.


Вхід до підвалів будівлі
 
Щодо другої частини будинку, власником якої деякий час був монастирський ігумен, то він прокляв свою оселю через те, що був звідси виселений новим настоятелем монастиря. Невдовзі після цього у мешканців почалися не дуже спокійні часи, коли кімнатами явно хтось блукав та буркотів щось недоброзичливе. Мабуть, мстивий ігумен і після смерті не пробачив образи.



Давні сходи «грецької» частини будинку

Не дивно, що така кількість потойбічних жахів на квадратний метр навіть в радянські часи, коли привидів ганяли, мов ворогів народу, зробила свою справу: будинок продовжував користуватись поганою репутацією. В наш час у ньому побувала знімальна група «Битви екстрасенсів». Браві контактери з духами після цього заявили, що усі давні прокляття вони зняли. Повіримо чи перевіримо?

Локація 7. Пам’ятник та будинок капітана Лисянського

Якщо пройти центральною ніжинською вулицею — Гоголя — від міського скверу у бік площі, де колись височів бовван вождеві світового пролетаріату – ми побачимо пам’ятник мореплавцеві Юрію Лисянському (1773—1837), який скоїв на початку ХІХ сторіччя експедицію навколо світу. Так, цілком сухопутний Ніжин, як виявляється, є і батьківщиною славетного капітана.


Пам'ятник адміралу-ніжинцю
 
Рідний будинок мореплавця зберігся. Він знаходиться «за лівим плечем» пам’ятника, та виходить фасадом на паралельну вулицю Лесі Українки. Це був будинок священників сусідньої Іоанно-Богословської церкви, а майбутній адмірал був сином протоієрея цього храму та нащадком козацького роду.


Родовий будинок Лисянських
 
Біографія Лисянського дуже цікава. В 10-річному віці, завдяки протекції канцлера Безбородька – того самого, який заповідав заснувати Гімназію вищих наук – Юрій поступив до морського кадетського корпусу в Кронштадті. Приймав участь в війні Росії зі шведами у 1788 році, згодом проходив морську практику в Великій Британії, де залишився добровольцем на 5 років. За цей час він побував, у складі британських ескадр, на усіх океанах світу. У 1795-96 роках жив в США, де його приймав перший американський президент Джордж Вашингтон.


Мапа навколосвітньої подорожі

Не дивно, що такого знавця англійської мови та передового досвіду найкращого світового флоту помітила «Російсько-Американська компанія», яка опікувалася колоніями імперії на Алясці та шукала чергових нових володінь по світу. Лисянський став одним з командувачів ініційованої нею експедиції: в якості капітана вітрильника «Нева» він обійшов навколо Земної кулі у 1803—1806 роках, зробивши багато географічних відкриттів.


Шлюпи «Надія» та «Нева»
У 1824 році Юрій Лисянський відвідав Ніжин, та привіз два комплекти видання своєї книги, присвяченої навколосвітній експедиції. Книги він подарував Гімназії вищих наук, де вони зберігаються й досі.

Локація 8. Пам’ятник огіркові

Якщо спитати перехожих, з яким продуктом, та взагалі з чим, вони асоціюють Ніжин, то більшість згадає саме огірки. Це не дивно, адже вони є на полиці будь-якого супермаркету. Це давній та стабільний бренд Ніжина, який тримає марку вже понад 300 років.


Той самий огірок. На постаменті
Ніжинський огірок як своєрідну форму посолу створили греки. Колись цей продукт відправлявся прямо на столи російських імператорів й вельмож, та експортувались за кордон (у 56 країн світу), через що, наприклад, у Європі про Ніжин знали здебільшого саме як про «місто огірків».


Вироби святкові, помідорно-огіркові…
 
Тривалий час рецепт огірків був таємницею, а ніжинські греки насолоджувались монопольними статусом постачальників імператора. До огірків згодом додались томати та інші овочі й фрукти. Усе йшло під відомим вже брендом. На промислову основу соління огірків у третій чверті XIX ст. поставили вже не греки, а євреї на прізвище Гольденберги. 1897 року ними поставлено своєрідний рекорд — тоді засолили 100 вагонів огірків.


Кожного року в вересні у Ніжині проходить свято огірка
Консервний комбінат, заснований у 1927 році, став гідним продовжувачем традиції. У радянські часи ніжинський завод був найвідомішим у СРСР виробником консервованої плодово-овочевої продукції, експортуючи її вже у 70 держав світу. Але в самій країні щасливих трудящих тутешні огірки вважались постійним дефіцитом – адже все йшло чи до столів партійних вождів, чи за кордон.

Локація 9. Хрестовоздвиженська церква

Вище вже згадувалось, що Микола Гоголь полюбляв ходити до передмістя Магерки. Хрестовоздвиженська церква (1775 р.) стоїть саме у цьому районі.



Легендарна церква на Магерках

Вона має дві неофіційні назви – «Вієва» та «Хохловська». Спочатку розповімо про першу. За переказами, події, які надихнули Гоголя написати «Вія», сталися за декілька десятиліть перед тим, як письменник про них довідався. Вважається, що молодий Микола почув легенду про бурсака та панночку на одній з веселих вечірок, на які гімназисти потай від керівництва бігали саме на Магерки.


Ілюстрація до ключового епізоду «Вія»
В оригіналі, щоправда, жодних відьом та потойбічних істот не було. А був собі молодий семінарист, який читав молитву над труною померлої доньки місцевого сотника. І ось у мить, коли він для чогось наблизився до труни – можливо, навіть, щоб зняти коштовний перстень з руки покійної — та раптом підвелася. Нещасний помер від розриву серця. А ось що стало з дівчиною – чи знайшли її зранку в труні так само, чи ні – історія достеменно не уточнювала. Гоголь додав до розповіді стававшого тоді модним містичного забарвлення – і створив свій відомий твір.


Одне з нещодавніх видань знаменитого твору
Щодо назви «Хохловська», то її церква має через те, що саме в ній хрестили Ольгу Хохлову (1891—1955) – першу дружину великого художника Пабло Пікассо. Вона була уродженкою Магерок. Коли її батько-полковник переїхав до Петербургу, дівчина вирішила там почати кар’єру балерини. Скоро здобула славу. 1917-го року, під час гастролей за кордоном у складі трупи Сергія Дягілєва, її й помітив Пікассо, якому Дягілєв доручив оформлення декорацій до однієї з вистав. Відомого майстра та улюбленця жінок заділо, що Ольга не звертала на нього жодної уваги, тому він почав активно вчащати до неї. Вже в наступному, 1918-му, Ольга стала його дружиною.


Портрет Ольги, написаний Пікассо в рік їхнього знайомства
Пікассо присвятив українській красуні багато своїх картин. З часом, однак, його кохання почало вщухати: вже наприкінці 1920-х він почав зустрічатись з іншою жінкою. Ольга довідалась про це тільки у 1935-му, та подала на розлучення. Але Пікассо відмовився ділити майно порівну, як передбачав шлюбний контракт, тому Ольга залишалась його законною дружиною до смерті.

Локація 10. Будівля електростанції

Чудовий зразок українського модерну. Побудована електростанція була у 1914—1916 роках одним з головних маестро цього стилю – Опанасом Сластіоном (1855—1933). Дизельний двигун для станції виготовив київський завод «Гретер» (потім він став відомим як «Більшовик»).


Колишня електростанція
 
Перший струм Ніжинська електростанція дала восени 1916 року. Спочатку у місті було встановлено 69 ліхтарів, згодом їх стало вже 300. Було електрифіковано усі головні об’єкти міської інфраструктури. Але революційна розруха вже через декілька років примусила починати справу освітлення міста фактично з нуля.
Зараз у приміщенні електростанції розташована Ніжинська дитячо-юнацька спортивна школа.

Чим ще цікавий Ніжин

Окрім вказаних вище, Ніжин багатий і на інші пам’ятки церковної та цивільної архітектури. Так, на центральній вулиці міста, біля будинку Лисянського, стоїть вже згадана в розділі про нього церква Іоанна Богослова (1752 р.) Її стан, на жаль, дуже занедбаний, але примхливі форми високого українського бароко навіть у такому стані здатні вразити кожного. Зберіглася й ажурна кована огорожа цього храму.


Церква Іоанна Богослова
 
Також на центральній вулиці знаходиться славетний Благовіщенський монастир з величним п’ятибанним собором (1702 р.), побудованим на кошти відомого митрополита Стефана Яворського. Незважаючи на руйнування воєнних та радянських часів, у ньому збереглися деякі старовинні розписи. Зараз монастир відроджено.


Головний собор Благовіщенського монастиря
По дорозі на Магерки, на вул. Овдіївській, знаходиться ще один монастир — Введенський жіночий. За припущеннями істориків, саме в ньому у 1730-х роках померла, побувши декілька останніх років життя настоятелькою, Мотря Кочубіївна – остання любов Івана Мазепи та одна з найромантичніших постатей української історії.


Введенський монастир
На території колишньої торгової площі, в наш час так само зайнятої ринком, стоять дві церкви – Покровська (1765 р.; на фото нижче) та Богоявленська (1721 р.)


Покровська церква на ринковій площі
 
Слід згадати й Пантелеймоно-Василівську церкву (1788 рік) – єдину в місті, яка ніколи не зачинялась. Через це в ній збереглись автентичний розпис та багато ікон. При церкві знаходиться невеличкий цвинтар з похованнями відомих громадян міста.


Чудово збережена Пантелеймоно-Василівська церква
А по той бік річки Остер, на колишньому Московському тракті, знаходиться Спаська церква (1757 р.), в якій у 1861 році зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка з Петербурга до Канева. Храм постраждав у Другу Світову. Радянське господарювання «добило» будівлю. Зараз триває повільна реставрація церкви.


Відродження Спаського храму
 
З цікавих пам’яток цивільної архітектури можна назвати будинок Дяченків (вул. Батюка, 14), у якому знаходиться міський краєзнавчий музей (на фото нижче), та музей-аптеку полковника Михайла Лігди (вул. Московська, 4), названу за ім’ям першого власника – найстарішу в Лівобережній Україні (заснована у 1777 р.)



Колишній особняк Дяченків, зараз – музей

Дуже рекомендуємо також пройтись вуличками Гребінки, Глібова, Братів Зосім, Лесі Українки, які складають т.зв. «грецькі квартали» міста, прогулятися вулицею Овдіївською, вздовж якої можна знайти багато старовинних особняків, а також зайти до міського парку, який знаходиться між вулицями Шевченка та Лащенка.


Практично в кожному кварталі старого Ніжина можна знайти історичні будинки
 
Ніжин приємно вражає своєю атмосферою, адже мало яке місто на Лівобережжі має таку насичену історію та такий культурно-освітній «бекграунд».

Джерело: mynizhyn.com