Акопян Каріна – студентка 1 курсу магістратури факультету психології та соціальної роботи НДУ ім. М. Гоголя, посіла 3 місце у ХVІ Міжнародному конкурсі творчих робіт школярів, вчителів, студентів, аспірантів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності», який проходив у місті Дніпро 26- 28 вересня. Мета конкурсу: залучення вчителів, школярів, студентів та аспірантів до вивчення, дослідження, викладання новітньої історії, засвоєння важливості уроків історії війни та Голокосту й усвідомлення цих уроків для розуміння проблем сучасного розвитку суспільства, необхідності формування атмосфери гуманізму й толерантності. Конкурс проводиться за підтримки Міністерства освіти та науки України та включений до офіційного плану роботи МОН. Цього року було подано понад 250 робіт з різних країн та регіонів України ( Київ, Одеса, Запоріжжя, Вінниця, Херсон, Рівне та інші області України) проте на фінал потрапили лише найкращі. Оцінювання конкурсних робіт учасників здійснює поважне журі.Молоде покоління нашої країни пам'ятає і нагадує іншим про важливість того, щоб Геноцид не повторився більше ніколи. Акопян Каріна представила цикл авторських віршів приурочених 104-й річниці геноциду вірмен. Журі були вражені пронизливими віршами нашої студентки, а вимоглива публіка кричала : «Браво». Окрему подяку Акопян Каріна висловлює своєму науковому керівнику Тетяні Черненко – старшому викладачу кафедри дошкільної освіти НДУ ім М. Гоголя за допомогу і підтримку на шляху до участі у фіналі. Ось один із віршів Каріни:Пам'ятати, не забувати, нагадувати(104-й річниці геноциду вірмен приурочено)Незабуті незабудки повертають у ті дні,Коли брудні немилосердні збирали чисті врожаї.Пішли усі, родина вся, сім'я, Ціна життя – народу знищити ім'я.Короткий, або довший смерті шлях…Їм так хотілося забить останній цвях! Як темні води каламутні, неминучіКриваві сльози капали пекучі.Всьому виною ті шалені кати,Що змусили народ мій так страждати.Хотіли у вірмен життя забрати,Коли безсмертної душі не в змозі відібрати.Стріляли, різали, палили їх,Щоб знищити фізично підло всіх.Письменники, художники, військові – всі рівні.Без сліду нація вся згине у катівні.Кривавий план диктатори малюють, Для них вірмени просто не існують.Дитинства щастя руки загрібали,А юність ницо ґвалтували.В пустелі, крок карбуючи, поліг, Хто довше всіх погаснути не міг.Церкви і пам'ятники руйнували,Нікому і нічому шансу не давали.Розвійся морок, всіх не вбитиБо я, вірменин, – буду вічно жити!Бо я, вірменин – маю право жити!Мене ніколи на коліна не схилити!