Ми прокидаємося кожного ранку, проживаємо день у своєму місті, і звертаємо увагу лише на буденні речі, на людей що поруч з нами. І навіть не уявляємо, яке життя хтось проживає поруч. А хтось інший допомагає прожити те життя віддаючи частину свого.

Хлопці у Ніжині у квартирі частенько залишалися самі, разом із меншими сестрами. Тренер Сергій розповідав, що малі часто забирали дівчат із собою на тренування, аби ті не сиділи вдома самі. А щоранку, йдучі до школи заводили дівчаток до дитячого садочку.

Загалом їх у сім’ї п’ятеро, ще є старша 18-річна сестра. Як зазначив тренер хлопців, батьки все ж  не забувають про малих. Але буденність заставляє маму залишати дітей самих, аби заробити на життя. Познайомившись ближче із хлопчиками-хуліганами, Сергій вирішив, що просто не може дозволити їм розтрачати свій потенціал на вуличні бійки. Тож і став для малих і батьком, і тренером, і вихователем.