67-річний ніжинець Валерій Ісаєнко, іконописець, роботи якого можна побачити не лише у Ніжинських храмах, а й в Києво-Печерській Лаврі, та, навіть, за кордоном: у Канаді, Греції, в Німеччині, в Америці, Парижі.

Відбувалися дива. Років 20 тому. Для Покровської церкви у Ніжині, я робив Плащаницю. Плащаницю прикрасили квітами, і вона була в храмі перед Паскою. Квіти, якими вона була прикрашена близько року залишалися свіжими і не зів’яли. Причому їх не поливали, а квіти були наче щойно з клумби.

Де можна побачити ваші роботи?

Мої ікони є у багатьох Ніжинських храмах: у Миколаївському соборі, я зробив для нього центральний купол, частково на бокових стінах, у жіночому монастирі, у Василівській, Вознесенській, Хрестовоздвиженській, Богоявленській церквах.

Крім того – у Києво-Печерській Лаврі, деякі образи залишаються, а в основному їх розвозять по світу. У Канаді у монастирі святої Марії Магдалини є моя ікона «Умиление» Божої Матері, туди її привезла ігуменія цього монастиря, яка придбала ікону в Києві на Андріївському узвозі. Для Вашингтонського Миколаївського кафедрального собору Російської Православної церкви я подарував ікону «Державная», її замовила у мене одна жінка з України, яка зараз проживає в Америці.

Та взагалі по всьому світу – є у Греції у м. Яніни ікона Георгія Побідоносця, а також мої роботи є в Німеччині, написана мною ікона Великомучениці Варвари знаходиться у Парижі.

Чи є у Вас сім’я, діти?

Так, у мене є сім’я:  жінка, донька та внук. Вони ходять у храм час від часу, інколи причащаються. Мої близькі мене підтримують, вони розуміють, що написання ікони – справа не легка, яка не кожному вдається.

Як укріпитися у Вірі?

Все це залежить від самої людини. З Божою допомою набагато легше жити в світі.

Потрібно читати ранішні та вечірні молитви, виконувати 10 Заповідей Божих. Якщо людина буде намагатися очистити душу – Слава Тобі, Господи!