Сьогодні Православна Церква святкує Богоявлення і Хрещення Господа Ісуса Христа. Тому, актуалізуючи це свято у своєму житті, маємо подумати чи [про]явився Бог в нашому серці, і що Таїнство Хрещення приносить нашій душі. У Символі віри ми читаємо про одне хрещення. І справді, у православній традиції, коли людина переходить в православ’я з іншої християнської релігії, частіше, її не перехрещують, а тільки доповнюють це таїнство молитвами і Таїнством Миропомазання. Бо, якщо людину перехрещувати кожного разу, як вона змінює віру, то це хрещення буде схоже на звичайне купання десь у водоймі, або на те, як з гусака стікає вода, занурюючись у воду, сам не мокріє. Але апостол Павло у Посланні до Євреїв говорить про хрещення як у множинні (Євр.6: 2), це помітно не в українському перекладі, а у російському чи слов’янському. Виявляється, було старозавітнє хрещення, коли юдеї хрестилися у Мойсея в хмарі і в морі (1Кор.10: 2). Також було хрещення Іоана Хрестителя водою, після чого мало бути хрещення Духом Святим (Лк.3: 16). Сьогодні, коли ми спостерігаємо чи беремо участь у Таїнстві Хрещення, ми бачимо тільки занурення, але сходження Святого Духа ми не бачимо. А Христос говорить: «Прийміть Духа Святого» (Ін.20: 22). Тобто Бог дає, а прийняти чи ні, залежить від нас.

Актуалізацію цього свята полягає у тому, щоб Бог явився в нашому житті, і не просто явився, а й перебував у нас, керував нашим життям, освячував його, як освячуються сьогодні води. Хрещення над нами, можливо, звершувалося в дитинстві, і ми не пам’ятаємо його. Але нині перебування у свідомості має нагадати ще і ще раз, яка обіцянка тоді звучала з вуст наших хрещених батьків. Від чого ми відрікалися, і з Ким з’єднувалися. Поновлення в собі цих обітниць дасть місце Богу в нашому життя. І Бог справді явиться. Ми будемо це відчувати, бачити, переживати. Ця практика життя з Богом, спілкування з Ним, і подасть нам хрещення Святим Духом. Амінь.