У 28-му неділю після П’ятидесятниці, 9 грудня, Церква пропонує нам розмислити над словами з Євангелії від Луки (13 глава, 10-17 стихі), де апостол описує подію, в якій спаситель Ісус Христос зцілює немічну жінку.

Одного разу Спаситель був у синагозі в суботу і повчав людей. Там також була жінка, що мала духа немочі вісімнадцять років, вона була скорчена настільки, що не могла випрямитися. Христос, поклавши на неї руки, зцілив її. Начальник синагоги, що був свідком такого чуда, звернувшись до людей сказав: «Є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній». Дійсно так, за старозавітнім законом неможна було не просто щось робити, а й зайві кроки і рухи вважалися гріхом і заборонялися. Але Господь, Який є Автором Заповідей, знаючи, що «буква вбиває» (2Кор.3:6), відповідає начальнику синагоги: кожен з присутніх в день суботній напуває свою худобу, прив’язує, відв’язує, приводить, відводить, що згідно закону неможна було. Але ж  тоді домашня худоба не вижила би. Ця євангельська подія закінчується тим, що спаситель цю зв’язану хворобою жінку розв’язав від її недуги, і таким чином зцілив. Тоді всі, хто осуджував Його за це чудо посоромилися, і всі люди раділи всім славним ділам Його.

Зрозуміло, що старозавітня заповідь про день суботній не відмінена для сучасних християн, але в деякій мірі ця заповідь преображена. Ми християни присвячуємо день Господу – неділю, день воскресний, як той день, в який Христос Воскрес. Цей день є більшим від суботи, бо у суботу Христос був у гробі, але одночасно субота – це і святковий день за заповіддю.

Першопочатковим у цій заповіді є те, що його ми повинні присвячувати Богу, а другорядним, ми не повинні працювати в цей день. Але чому Христос зцілює цю немічну жінку саме в цей день? Він міг би зцілити її в інший день, щоб не давати привід тим, хто шукає цей привід. «Буква вбиває, а дух животворить». Сама Біблія написана буквою таким чином, що може протирічити сама собі. Це виявляється і в цій євангельській події, коли є заповідь і неможливість, так би мовити, не порушити її. Для того, щоб така несумісність і незрозумілість не вбивала, неможна підходити до мови Біблії буквально, але й морально, й містично, тільки тоді дух буде животворити і у виконанні Господніх заповідей.

Є таке поняття у філософії: «тезис – антитезис – синтез», яке ми можемо сміло застосувати не тільки в читанні Біблії, а й у власному духовному житті. Коли існує певне протиріччя, його просто треба синтезувати тезис з антитезисом. І таким чином ми правильно починаємо розуміти речі, які раніше були незрозумілими. Наприклад, коли в святому Писанні написано, що Бога ніхто ніколи не бачив, але також написано, що Син Божий являє нам Бога Отця; або у випадку, коли Христос наставляє нас підставляти щоку, якщо нас вдарили по іншій, а сам Спаситель перед первосвящеником не підставляє щоку, коли Його вдарили по одній. Таких прикладів у Біблії багато. Так і у випадку з сьомим днем, в який ми можемо чи не можемо працювати. Але для християнина кожен день має бути присвяченим Господу, а не тільки неділя чи субота, тому що буква вбиває, а дух животворить.