У п’яту неділю Великого посту ми читаємо в Євангелії про те, як Христос наставляв Своїх учнів (Мф.10:32-45). Ці настанови адресуються не тільки апостолам, а всім, хто належить до християнської Церкви.

Одного разу, як Спаситель розповідав про майбутні свої страждання: знущання, побиття, обпльовування і смерть, двоє учнів Яків та Іоан підійшли і просили Його, щоб вони, коли прийде час слави Христа, сіли один праворуч Спасителя, а другий ліворуч. Ісус на це відповів, що від Нього це не залежить, підкреслюючи, що Його царство не від світу цього. А от ту чашу, яку п’є Христос, вони вип’ють, і хрещення, яке Він приймає, вони теж ним охрестяться, натякаючи, на знущання, страждання і смерть. При цьому решта десять учнів таке почувши, почали гніватися на Якова та Іоана. Така собі земна ситуація, коли хтось хоче якусь посаду, а інші ображаються, що їх не покликали.

Ісус Христос, зібравши всіх учнів, говорить їм, що такого серед Його послідовників неповинно бути. Неповинно бути прагнення володіти іншими. Навпаки, хто насправді хоче бути великим, той хай буде всім слугою, і хто хоче бути першим, нехай буде всім рабом. Тому кожен, хто іменує себе християнином, постійно повинен служити, а не вимагати вислуговування перед собою. І таким чином християнам буде уготоване місце праворуч або ліворуч Христа у Царстві Небесному.