Завтра в храмі ми почуємо слова з Євангелії від Луки (12 глава, 16-21 стихі), де апостол передає зміст Христової притчі про те, як у одного багатого чоловіка добре вродила нива. Цей чоловік, роздумуючи що робити з урожаєм, вирішив побудувати нові великі житниці, щоб туди зібрати весь хліб. І тільки тоді він може сказати сам собі: споживай, їж, пий, веселись, бо багато маю добра, якого вистачить на багато років. Але Бог сказав цьому чоловікові: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? Христос закінчує притчу такими словами: «Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє».
Господь в Євангелії не забороняє примножувати своє добро, але через те, що людина це не тільки тіло, а ще й душа, а виправлення, спасіння потребує людина цілісна, життя людини не може і не повинно зводитися тільки до турботи про тіло. Так Христос говорить, «що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне», але Спаситель далі говорить, що «людям це неможливо, Богові ж усе можливо». Проблема багатства, як ми бачимо з цієї притчі, полягає у тому, що людина ставить у повну залежність своє життя від матеріальних речей. Людина вважає, наприклад, що для того, щоб людина мала здоров’я і сили працювати, вона повинна їсти якісну їжу: м’ясо, рибу чи щось подібно. Людина забуває, що сили і здоров’я їй дає не їжа, а Бог. Турботу про такі речі Спаситель називає нерозумністю. А нездорове примноження матеріального багатства взагалі призводить до смерті. Ми і так мертві душевно ще й тілом смертні. Син Божий віддаючи Себе в жертву, ставив ціль подолати гріх, і його наслідок – смерть. А смерть, як ми знаємо є душевна, і є тілесна. Ми можемо бути живими, і при цьому залишатися мертвими в середині. Це відбувається через те, що турботи про тілесне і матеріальне взяли верх над турботами про духовне і душевне. Тому сказано: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос».
Бути живим, несплячим і воскреслим означає постійно шукати Царства Божого. Христос після притчі дає їй пояснення. Він говорить, що душа більша за їжу, і тіло – за одяг. Ми можемо поглянути не птахів, які не заготовляють собі житниці і не вирощують хліб, але Господь їх годує. Ми також знаємо, які існують красиві квіти, різної краси і сортів, але що варте до їхнього короткочасного цвітіння, вони сохнуть, в’януть і пропадають. Отже, немає у нас такої важливої потреби, щоб все своє життя, всю власну увагу віддавати подібним турботам, бо Отець Небесний знає, чого ми потребуємо.
Протоієрей Сергій Чутченко, магістр богослів’я, настоятель релігійної громади свт. Іоана Тобольського ПЦУ м. Ніжин.