У 6-ту неділю після Пасхи на літургії ми чуємо слова з Євангелії про зцілення Ісусом Христом одного сліпого (Ін.9:1-38). З самого початку перед нами розкривається взаємозв’язок гріха і хвороби. Ми часто пов’язуємо хвороби з нашими гріхами, і найчастіше так і буває, але не у випадку з цим сліпим. Бо, коли учні спитали Христа, хто згрішив чи батьки чи він сам, що народився сліпим, Спаситель відповів що ніхто, але щоб на ньому відкрилися діла Божі. Спаситель зцілює сліпого в суботу, в день, в який нібито на думку фарисеїв цього не можна було робити, бо була субота. І фарисеї почали розслідування, говорили і з батьками сліпого і з ним самим, і змовилися відлучити від синагоги того, хто визнає Ісуса за Христа. Виявляється вже і в той час існувало поняття відлучення від церкви (синагоги). Сьогодні хоча тогочасних фарисеїв не існує, але принцип фарисейства залишається і в християнській церкві. Як і тоді фарисеї були винні в смерті Спасителя, як і тоді вони відлучали від синагоги, так і сьогодні подібні до тих фарисеїв мають таку владу відлучати від церкви, а якщо їм потрібно, то і розіпнуть Христа.

Споконвіку не було такого, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження. А Христос відкриває. Відкриває і сьогодні кожному духовний зір, якщо тільки забажає. Бо кожен, хто грішить, вже осліп духовними очима, і правди Божої не бачить. Бачимо, що людина фізично зряча, але через неправедні вчинки осліпла духовно. Про Себе Спаситель свідчив, що Він є Світло, а так як наш світ і наше земне життя проходить в темряві гріха ми повинні мати Світло – Христа, щоб без перешкод досягнути нашої кінцевої цілі – Царства Небесного. Амінь.