Неділю 37-му після П’ятидесятниці в Православній Церкві ми умовно називаємо Неділею про Закхея, а це означає, що наступної неділі буде Неділя про митаря і фарисея, що у свою чергу свідчить про наближення Великого Посту. Відповідно літургійне євангельське читання нам розповідає про одного чоловіка Закхея. Апостол Лука розповідає нам, що Закхей був старший над митарями і чоловік був багатий (Лк.19:1-10). Це багатство не заважало йому шукати Бога. Будучи малим на зріст, він виліз на смоковницю, щоб побачити Христа, коли Той повинен був там проходити. Нам важко уявити, що сьогодні якийсь начальник податкової інспекції виліз би на дерево чи дах будинку, аби почути слово істини чи подивитися як патріарх звершує літургію. У митаря Закхея жага до споглядання Істини перекрила всі звичайні тогочасні правила поведінки. Так повинно бути і сьогодні. Для убогого і багатого, для людини будь-якої професії. Якщо твій соціальний статус не дозволяє зробити крок в сторону Бога, Церкви, християнського вчинку, ти обов’язково повинен переступити через свій соціальний статус.

Образ Закхея на смоковниці говорить нам про те, щоб побачити Бога, треба трішки піднятися над землею, треба піднятися над суєтою. Зрештою, щоб побачити себе, теж треба піднятися умом, і подивитися на себе зверху. Той, хто побачив себе таким, яким він є насправді, а не таким, яким він себе уявляє, і хто піднімається над земною суєтою, щоб споглядати Бога, до такого приходить Господь, як прийшов в дім Закхея Христос. Знайшовши Бога, Закхей починає зневажати матеріальне і прагне виправити свої погані вчинки: половину свого добра віддати убогим, а кого скривдив віддати вчетверо. Після таких вчинків приходить спасіння людині, як прийшло спасіння дому Закхея.