Ця неділя в Православній Церкві іменується Неділею про блудного сина, тому на Літургії ми чуємо притчу про чоловіка, який мав двох синів. І молодший син вимагав у батька частку свого майна, а, отримавши, прогуляв все, витратив на непотріб, зрештою повертається в дім батька, і той його приймає з радістю. Окрім блудного сина, який кається, і батька, який прощає провини сина, є ще старший син, який дорікає батьку за те, що той влаштував бенкет для його меншого брата.

Кожен з нас є або молодшим сином, або старшим. Зрозуміло, що батько, який любить обох, прощає провини свого чада, якщо той кається, символізує Отця Небесного. Ми частіше порівнюємо себе з молодшим сином. Рідко хто з нас з дитинства вихований в церковній сім’ї, і до церкви ми приходимо вже у зрілому віці. Наблудивши, потративши все майно, або його частину, тобто власне життя, ми хочемо прощення власних гріхів і приходимо до Бога. Образ блудного сина це не тільки блуд у прямому значенні цього слова, а блуд це ще неправильний, заблукалий світогляд. І якщо такий наш світогляд уподібнює нас протилежному Богу, і ми опиняємось десь біля свиней, то тільки через покаяння, через усвідомлення власної нікчемності ми можемо повернути власне достоїнство і отримати прощення.

Рідко хто з нас прирівнює себе до старшого брата, але і такі є серед християн. Старший брат це ті, хто постійно в храмі, або ті, хто тут працює чи служить, можливо, ті, хто як блудний син отримав прощення і чекає чогось більшого. А коли приходить новий блудний син, плаче розкаюється, і Отець Небесний влаштовує свято такому розкаяному грішнику, починає дорікати, заздрити чи щось подібне. Погляньмо на себе, чи радіємо ми коли Бог наділяє когось дарами, талантами, чи радіємо успіхам інших? Зазвичай ні. Тому образи обох братів можуть бути в кожному з нас. Але саме найголовніше і цій притчі є можливість покаяння. А через те, що ми повністю гріха позбавитися не можемо, покаяння завжди повинно бути присутнє у нашому житті.