У 24-ту неділю після П’ятидесятниці в храмі ми чуємо євангельське читання від Луки (8 глава, 26-39 стихі), де апостол описує зцілення Ісусом Христом біснуватого чоловіка в землі Гадаринській. Слід згадати, що перед цією подією Христос здійснив інше чудо на озері, коли зупинив вітер і хвилі бо від них могли загинути учні. Так часто буває і в нашому житті, коли ми йдемо до якоїсь благої цілі, життєві хвилі, вітер не допускають нас до неї. Так і Христос, перепливши озеро і зустрівши біснуватого мав його зцілити, але на шляху була перепона, яку він переміг.
Чоловік, що страждав одержимістю, жив за містом, його навіть зв’язували ланцюгами і путами і стерегли його, але він розривав ланцюги і біс гнав його у пустелю.
На запитання Ісуса, яке його ім’я, біс відповів, що нас багато – легіон. Тоді біси почали благати, щоб, вийшовши з цього чоловіка, Христос дозволив би ввійти їм у стадо свиней, яке тут паслося неподалік. Тоді біси вийшовши з чоловіка, увійшли в стадо свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло. Слід підкреслити, що юдеї за законом Мойсея не їли свиней, вважаючи це гріхом, але, при цьому, вирощували їх, щоб мати прибуток. Так буває і в нашому житті, коли ми щось не вживаємо, вважаючи це грішним, але виробляємо і продаємо, щоб збагатитися, а ближнього вводимо в гріх. «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Щ посіє людина, те й пожне» (Гал.6:7). Якщо будеш заробляти неправедно, то втратиш стільки ж, скільки заробив, а то і більше. Як трапилось зі свинями, які потонули. Господарі цих свиней втратили те, що вже витратили, і те, що могли б заробити. Але Господь зневаженим не буває!
Жителі Гадаринського краю, прийшовши і побачивши все, що трапилося, жахнулися і просили Спасителя відійти від них. Він увійшов у човен і повернувся. Саме так і ми досить часто сприймаємо Бога. Ми хочемо, щоб Бог був у нашому житті стільки, скільки нам потрібно. Щоб Він нам щось давав до певного часу, а потім просимо, щоб Він відійшов, бо нам треба трішки погрішити. А, коли трапляється з нами таке, що ми втрачаємо ціле стадо свиней, то тоді взагалі звинувачують Господа у несправедливісті. А справедливість полягає у євангельській істині: що посіє людина, те й пожне. Коли сіє лукавство, ненависть, підступність і таке подібне, то й пожне у своєму житті відповідні плоди. А коли взагалі сіє смерть, гнів, лють, то такими діями людина прикликає бісів, і вони приходять і вселяються в людину. Така людина стає хворою духовно і душевно і подальше пожинання плодів є відповідне.
Так сталося, що в нашому житті гріх чередується з покаянням, любов з ненавистю, добро зі злом, тому будемо молити Бога, щоб Він не вводив нас у спокусу, але визволяв нас від лукавого.