Люди з особливими потребами, що ми знаємо про них, чи помічаємо ми їх у круговерті життя, а вони поряд, живуть, радіють і потребують…любові, підтримки, прийняття.

Нещодавно на своїй сторінці в соціальній мережі Юлія Заярна опублікувала розповідь про двох дівчаток, вихованок Ніжинського інтернату.

“Дві нерозлучні, сонячні і усміхнені подруги, вони завжди разом. У них одні ноги на двох, вони розуміють один одного без слів. Це Катя Корнієць і Надя Угольніченко, дівчатка Ніжинського інтернату, їх дружба зворушлива, до сліз … Катя дуже сором’язлива і скромна, тиха і мовчазна, завжди зі світлою, легкою напівусмішкою, ніжно піклується про Надю, яка майже не говорить, але дуже товариська через обійми і тримання за руки та завжди світитися радісною посмішкою, немов сонячний зайчик. Розлучаються вони тільки вночі, коли сплять.

Без прохань, скарг, образ вони починають кожен свій день з посмішок, ні дивлячись ні на що. Але ж у кожної такої людини теж є почуття. Вони вразливі. І ніщо не здатне завдати їм глибокого болю, ніж байдужість, ні слово, ні погляд, ні вчинок. Байдужість може залишити найглибший шрам.

Цей світ такий же їх, як і наш, і повітря одне на всіх, і листя опадає для всіх однаково, і бажання бути прийнятими, зрозумілими та улюбленими у них не менше, ніж у кожного з нас. Різниця лише в тому, що ми можемо про це сказати, а вони частіше ні, бо немає кому або не вміють розмовляти. Зате вони вміють відчувати один одного і кожного з нас, тому що слухають і кажуть серцями, відкритими, довірливими і чистими.

Всього лише посмішка, підбадьорливий погляд, потиск руки, елементарна увага до них, запалюють всередині цих дивовижних людей сонце!

Зігріваючи інших, ви підкидаєте дрова в багаття, від якого тепло вам і самі”,- поділилася своїми враженнями Юлія Заярна

Фото  Іра Великородний