Абсолютно всі діти влаштовують істерики. Батьки цікавляться: чи можна з ними щось зробити чи треба просто почекати, поки дитина підросте?
Мама з Бразилії ділиться своїм рецептом – він простий і працює.
Я не психолог і не експерт з дитячих істерик, я звичайна мама 5-річної доньки. Проте мені здається, я знайшла «формулу», якою і хочу поділитися, – як можна швидко змінити хід думок дитини, яка ось-ось почне скандал через якусь дрібницю.
Спочатку трохи нашої особистої історії. Моя дочка пішла в дитячий садок і дуже нервувала через це. Вона говорила, що ніколи не зможе звикнути до садка. Удома теж все пішло шкереберть: Аліса все частіше злилася і влаштовувала істерику буквально з будь-якого приводу, по кожній дрібниці.
Коли моя дочка починала думати про те, що з нею відбувається, це діяло на неї просто чарівним чином, принаймні тут, вдома. Я ставлю це запитання, вона відповідає, і ми знаходимо спосіб вирішити проблему, причому дочка сама пропонує, де шукати рішення.
Маленька проблема зазвичай найшвидша і найпростіша.
Деякі проблеми вона вважає «середніми». Швидше за все ми їх вирішимо, але не в ту ж секунду – це допомагає зрозуміти, що є речі, які вимагають часу.
Якщо проблема серйозна – а те, що ваша дитина вважає важливим, абсолютно точно не можна ігнорувати, нехай вам це і здається повною дурістю, – такій проблемі доведеться приділити трохи більше часу.
Іноді треба допомогти дитині зрозуміти, що в житті не все відбувається так, як нам хочеться.
Ось недавній випадок, коли цей метод відмінно спрацював. Ми вибирали одяг для школи, а Аліса зазвичай дуже переживає через те, в чому йти, особливо коли на вулиці прохолодно. Коротше, вона хотіла надіти свої улюблені джинси, але вони були в пранні.
Вона вже почала дутися, коли я запитала: «Аліса, це велика, середня чи маленька проблема?»
Вона подивилася на мене і тихо сказала: «Маленька».
Ми вже знали, що невеликі проблеми легко вирішити. Я попросила її запропонувати варіант рішення (я знала, що їй потрібен час подумати), і вона сказала: «Вибрати інші штани».
Я кажу: «І у тебе є кілька штанів на вибір». Вона посміхнулася і пішла вибирати інші штани.
Я привітала її з тим, що вона змогла сама вирішити проблему, тому що дуже важливо похвалити дитину за те, що вона впоралася, це поставить остаточну крапку в ситуації.
Я не думаю, що є якісь магічні прийоми в справі виховання дітей. Виховати дитину, пройти з нею разом через всі етапи розвитку – це справжня місія. Так, іноді ми вибираємо хибний шлях, тоді треба мати мудрість повернути назад і спробувати іншу дорогу.