В усьому світі поступово росте усвідомлення необхідності збереження довкілля. Але потрібно, щоб кожна людина зрозуміла свою відповідальність перед Природою.
Майбутнє екології значно залежить від кожного, і чим швидше людина почне робити «маленьки кроки» у допомозі природі, тим більше шансів буде створити для людства гідне довкілля – пише radiosvoboda.org
Ніжин в переліку міст України взагалі можна вважати екологічно чистим в плані забруднення повітря (менше 0,8 мг/м3), хоча в порівнянні з іншими містами Чернігівської області Ніжин, а також Чернігів і Прилуки все ж таки вважаються найбільш загазованими, щільність викидів у яких в 2019 р. становила 257 т (Чернігів), 26 т (Ніжин) та 19 т (Прилуки).
Але проблема зі спалюванням листя та сухої трави за останні роки інтенсивно обговорюється в ЗМІ, що формує громадську думку, що це є чи не найнебезпечніше джерело шкідливих викидів в атмосферу.
Звісно, треба відмовлятися від такого способу ліквідації біомаси, але пам’ятати про набагато більш небезпечні джерела, про що я говорив вище.
Крім того рештки деяких рослин, наприклад сухе бадилля картоплі, розкладаються в ґрунті досить довго, тому заборона спалювати їх не є однозначною.
Нещодавно ми писали про озеро в парку Шевченка, на яке боляче дивитись. (http://nezhatin.com.ua/2020/04/09/bolyache-dyvytys-ozero-v-parku-nizhyna-peretvorylos-v-kalyuzhu/). Чи є в нього надія на життя? Яка Ваша думка з цього приводу?Обміління озера в парку Шевченка є цілком зрозумілим. Так само впав рівень води в озерах Графського парку. В Ічнянському НПП взагалі пересохло багато озер. І так по всьому Поліссю. Нічого дивного в цьому, на мій погляд немає, адже це є результат зниження рівня ґрунтових вод в нашій місцевості, що в свою чергу пов’язане із зменшенням рівня опадів за останні роки внаслідок порушення атмосферної циркуляції та переносу повітряних мас.
Можна спостерігати певну тенденцію в цьому напрямку. Насправді це складні процеси, і коротко їх не описати. Але результат очевидний: мало снігу взимку, помірні дощі влітку – зниження рівня ґрунтових вод, висихання озер, падіння рівня води в колодязях.
Якими будуть наступні роки, важко передбачити, але я вважаю, що така тенденція буде зберігатися, адже ці процеси розкручуються дуже повільно і не можуть змінитися одномоментно.
справді, річка Остер раніше була повноводною, а також озера в місті та неподалік Ніжина і в колодязях було повно смачної, свіжої води. Зараз же колодязі майже всі пересохли, річки міліють…Нехтування екологічними нормами, звісно має свої наслідки. Але не можна все списувати на згубну дію людини, як я говорив в попередньому пункті. Хоча обміління Остра без сумніву є результатом діяльності людини. Будування водяних млинів в свій час, зарегульованість течії, трансформування природного русла, розорювання зaплавних терас, а головне – меліорація боліт в місцях формування витоків призвели в кінці кінців до фактичного знищення річки. І Остер не є унікальним в цьому плані. Проблема малих річок є всеукраїнською.
Чи не спричинило сьогодні появу пандемії забруднення природи шляхом нехтування екологічними нормами, недотримання обмежень, які мають накладатися на виробництво?Відверто кажучи я не бачу зв’язку між пандемією covid-19 та сучасними екологічними проблемами. Більшість пандемій у людства виникала час від часу внаслідок подолання тим чи іншим вірусом чи бактерією міжвидового бар’єру, як це було в свій час з грипом А, кір’ю, віспою та ін. Передбачити це, на мій погляд, неможливо. Тим більше, що ми взагалі не знаємо етіології збудника covid-19.
Що потрібно зробити, щоб виховати нове, екофрендлі покоління?На мій погляд нове екологічно освічене покоління виникне, коли більшість людей в своїй свідомості почне ставити екологічні проблеми на перше місце, а решту проблем в своєму житті – результат екологічних проблем.
Іншими словами отримання знань про нашу біосферу та її закони – шлях до нового екологічно свідомого суспільства.
Щоб Ви побажали нашим читачам?Всім бажаю оптимізму і віри в краще майбутнє з повноводними річками, чистим повітрям і дубовими лісами.
Спілкувалась Тіна Кошелевська
Фото з архіву