«Родители, не сбивайте нас с толку – не делайте Рождества и ёлку!».

«Только тот, кто друг попов,Ёлку праздновать готов!Мы с тобой – враги попам,Рождества не надо нам».

(Олександр Введенський)

Що в СРСР робили з Різдвом, святим Миколаєм і навіть ялинкою? І чи щось вдалося?

Боротьба з «релігійним дурманом» в СРСР почалась після Жовтневого перевороту – в 1920-х роках.

«Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів», – мовилося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року.

І почали з викорінення звичаїв, в тому числі виконання «музичних творів на релігійно-біблійну тематику». Тобто колядок і щедрівок.

Замість них почали з’являтися ось такі «шедеври»:

«Добрий вечір тобі, вільний пролетарю!Нова радість стала, яка не бувала:Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла.Де цар був зажився, з панством вкорінився,Там з голотою простою Ленін появився!».

«Добрий вечір, господарко,Наша славная доярко,Скільки зірок небо має,Та ясніш ота палає,Що на грудях ваших сяє!По надоях, героїне,Ми вам раді щедрувати –Перша ви на Іршавщині.По Вкраїні першість взяти!»

Однак через деякий час, зрозумівши, що заборони не діють, урядовці змушені міняти тактику.

28 грудня 1935 року в газеті «Комсомольська правда» з’являється допис «Давайте влаштуємо до Нового року дітям хорошу ялинку!». Його пише секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев. Він пропонує ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах.

Ялинку дозволяють, але не різдвяну. Зірка на ялинці вже не восьмикутна, Вифлеємська, а червона – п’ятикутна. Таким чином ялинку виривають із релігійного контексту. І розробляють нові – радянські традиції.

Іграшки – «герої революції», червоні сурмачі, барабанщики і кавалеристи в будьонівках, шахтарі і космонавти, нафтові вишки і ракети. А на кульках ‒ Ленін, Сталін, Маркс і Енгельс.

Тоді ж народжується і комуністичний образ Діда Мороза.

Дід Мороз

Под «Рождество Христово» в обедСтарорежимный ёлочный дедС длинной-предлинной такой бородой,Вылитый сказочный «дед-мороз»,С ёлкой под мышкой саночки вёз,Санки с ребёнком годочков пяти.Советского тут ничего не найти!

(Дем’ян Бєдний)

Після Жовтневого перевороту більшовики «репресували» і святого Миколая. Його оголосили «союзником попа й куркуля» і заборонили. Але спочатку боролися не лише з ним, але й з Дідом Морозом, якого теж сприйняли за релігійного персонажа.

Це тривало, поки кампанія проти різдвяних свят остаточно не провалилася, а радянська влада вирішила адаптувати релігійні символи до комуністичних реалій.

1935 року дозволили ялинку, а 1937 року – створили світського Діда Мороза замість різдвяного святого Миколая. У 1937 році на святкуванні Нового року в Колонному залі Будинку Союзів у Москві з «підпілля» вийшов Дід Мороз.

Новорічні свята – «ялинки» присвячувались досягненням СРСР. Головними героями, окрім Діда Мороза, були революційні матроси, робітники Магнітки, піонери-тимурівці. А ялинка запалювалась від залпу крейсера «Аврора».

Дід Мороз малювався як активний учасник державного й громадського життя: він захищає країну від «фашистсько-німецьких» окупантів, літає в космос, будує Байкало-Амурську магістраль, працює на ЕОМ, готується до Олімпіади…

Заміна різдвяних традицій комуністичними не вдалася. 64 відсотки опитаних групою «Рейтинг» у 2016 році відповіли, що в їхніх сім’ях дарують подарунки на Миколая. Їхнім малюкам приносить дарунки святий Миколай. А різдвяна ялинка – улюблений символ. І на ній – зовсім не п’ятикутна зірка.

Діти біля чоловіка в образі святого Миколая під час урочистого відкриття святкової програми для дітей «Чудеса від святого Миколая». Київ, 16 грудня 2016 рокуХочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram