Бабай, Баба Яга, темрява – це популярні дитячі страхи, які з’являються з подачі дорослих. Таким чином батьки намагаються вберегти своїх дітей від небезпеки, але не задумуються про подальші наслідки.

«Часто батьки просто лякають, щоб вплинути на дитину. Є прояви, коли дитина починає хворіти. У дитини може з‘явитися енурез або просто ознаки невротичної поведінки. Коли дитина боїться сама лягати спати, залишатися сама в кімнаті. На ці прояви треба реагувати, але залякувати дитину не треба», – Олена Гірченко, кандидат психологічних наук і доцент кафедри екологічної психології НУЧК імені Т.Г.Шевченка.

Дорослі чернігівці згадують своє дитинство та кажуть, що батьки іноді вдавалися до подібних залякувань і стосовно них. Деякі не позбулися страхів і досі.

«Це одразу у дітей розвиває страхи. Туди не йди, там страшно. Страх темряви, страх якихось чудовищ у кімнаті та в шафі. Бабаєм лякали. Мене, напевно, темрявою. Залишаються з дитинства всі страхи. Дітей своїх не будемо так лякати».

 «Ні, не залякували. Ну, бабаями залякувати, на мою думку, якось не треба цього робити».

«Бабаєм так, Бабою Ягою. Ну, найстрашніше була лозина дідова. Циганами. Точно. Казали «не ходи, бо цигани вкрадуть». Зупиняло, а як же… Остерігалися все-таки. Поки не зрозуміли, що це не так страшно».

«Допомагало наче. Це так давно було, що я вже позабувала».

«Мене залякували, я вірила в це. Але зараз у мене немає жодних травм, але своїй дитині я ніколи не кажу, що є якісь бабайки, маніяки. Пам‘ятаю, що я дуже боялася вовка. Мама казала: якщо не будеш спати, то прийде вовк і тебе з‘їсть».

Психолог наголошує на тому, що до 6 років дитина особливо потребує впевненості в безпеці. Такі діти самі створюють собі чимало страхів.

«До того ж діти часто читають разом із батьками казки, в яких завжди присутній страх. Але страхи в казках мають терапевтичний ефект, оскільки тут добро перемагає страх і дитина зможе його пережити. Вона може налякатися, а може стати сильнішою через те, що вона його пережила. Якщо ж дитину лякає якийсь дорослий, наприклад, батько, безперечно, дитина не може перемогти батька в такому віці», – Олена Гірченко, кандидат психологічних наук і доцент кафедри екологічної психології НУЧК імені Т.Г.Шевченка.

Батькам також варто припиняти залякування молодших дітей зі сторони старших і з’ясовувати причини такого самоствердження. В іншому випадку страхи можуть перерости в психологічну травму та позначитися на дорослому житті.

«Вона буде уникати будь-яких ризикованих ситуацій. Вона буде уникати проявів рішучості. Тому що вона знає, що десь буде дуже страшно», – Олена Гірченко, кандидат психологічних наук і доцент кафедри екологічної психології НУЧК імені Т.Г.Шевченка.

Людям, які відчувають у собі внутрішній страх, якого набули ще в дитинстві, Олена Гірченко радить не зволікати та звертатися до психолога. Інакше такі переживання можуть заважати рухатись уперед по життю.

Журналіст Ольга Лазун

Оператор Дмитро Дриганов

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv