Неподалік села Безводівка, що на Сіверщині, розташована цінна історична пам’ятка. Безводівські кургани, щодо призначення яких є різні припущення, налічують вік до 4-х тисяч років. Краєзнавець Олександр Кликавка активно досліджує ці кургани й має власне бачення їхньої історії. Олександр називає Безводівку пригоризонтною обсерваторією, з допомогою якої давня цивілізація спостерігала за рухами небесних тіл. Поки дискусія про функціональне призначення пам’ятки триває, Олександр Кликавка вже чимало зробив для збереження курганів та їхньої популяризації серед туристів.

Давні астрономічні обсерваторії світу
Ще в давнину люди не обмежували свій погляд земним горизонтом, а спостерігали за небесними світилами й намагалися осягнути закономірності їхнього руху. У різних частинах світу утворювалися прототипи сучасних обсерваторій, де замість телескопів використовували систему міток. Завдяки своєму точному розташуваню мітки (кургани, кам’яні брили тощо) показували на горизонті точки сходу й заходу сонця та інших світил.
Звісно, мета будівництва таких обсерваторій була суто прагматичною. Давні люди намагалися зрозуміти ті особливі дні впродовж року, коли ніч або день стають довшими, коли краще садити та збирати врожай, коли річки виходитимуть із берегів, а коли краще просити в богів вдалого року.
Водночас створити таку масштабну й точну систему спостереження в давнину було надзвичайно складно. По-перше, насипати кургани, копати рви або транспортувати величезні камені без спеціальної та й будь-якої техніки — це фізично важко. По-друге, непросто також вибрати точне розташування та співвідношення цих об’єктів на великих відстанях. Тому існування такої пам’ятки може свідчити про те, що на цій території проживала розвинена цивілізація.

Наука, що вивчає схожі пам’ятки, називається археоастрономією. Ця міждисциплінарна наука виникла в другій половині 20 ст. і цікавиться тим, які астрономічні уявлення мали люди в давнину і як ці вірування вплинули на їхню культуру.
По всьому світові розташовано чимало історичних пам’яток, які вивчає археоастрономія. Одна з найвідоміших — це британський Стоунхендж, занесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Дискусії щодо призначення цього комплексу кам’яних брил, оточених земляним ровом, тривають і досі. Однак той факт, що Стоунхендж орієнтований своєю головною віссю на точку сходу сонця в день літнього сонцестояння, дозволив британському астроному Джеральду Гопкінсу припустити, що Стоунхендж був величезним астрономічним приладом. Вважають також, що ця пам’ятка могла слугувати могильником або храмом. Як і Зорац-Карер в Арменії або Оленні камені в Монголії, Стоунхендж належить до мегалітичних споруд, характерних для 4–3 тисячоліття до н.е. в Європі та пізніше в Азії та Африці.
Безводівка
Система курганів, яку Олександр Кликавка називає пригоризонтною обсерваторією, розташована неподалік покинутого села Безводівка, за 6–8 км від міста Ічня.
Археологічні знахідки свідчать про те, що Ічнянський край був заселений людьми понад 15 тисяч років тому. На цій території збереглися три десятки курганів, датованих V — I тис. до н.е., декілька поселень і городищ цього періоду.
Уперше поселення Безводівка згадано в писемних джерелах наприкінці 18 століття. Сто років потому ці землі перейшли українському промисловцю й цукрозаводчику Павлу Харитоненку. На родючих місцевих грунтах Харитоненко облаштував багате поміщицьке господарство. Цукрові буряки тут вирощували до 1918-го року. Того року, після революційних подій, Безводівську економію зруйнували й розграбували.
Уже за радянської влади, в 1925 році, село Безводівка відродилося. Однак уже у 70-х роках люди почали виїжджати звідси, і в 90-х у Безводівці не залишилося жодного жителя. Зрештою, територію села розрівняли, щоб обробляти тут землю. Населений пункт, проте, не ліквідували. На місці села залишилася тупикова дорога, якою користується переважно сільськогосподарська техніка, і кладовище, куди ще приїжджають доглядати за могилами померлих родичів.

Система курганів розташована на Безводівському плато, на висоті понад 170 м над рівнем моря. Курганний комплекс займає приблизно 20 квадратних км. Відстань між курганами — від 800 м до 4 км, і розміщені вони від центрального кола по всіх сторонах світу.
На підставі історико-статистичного опису 1874-го року та сучасної аерозйомки цих місць Олександр Кликавка порахував, що всього курганів було 35, а збереглося до сьогодні 14. Олександр пояснює, що кургани складають систему ближніх і дальніх візирів, тобто міток на горизонті. Ближні візири рівновіддалені від центру комплексу й утворюють коло діаметром 185 м. Дальні візири розташовані на різних відстанях від центру комплексу, однак у своїх статтях та фільмах про Безводівку Олександр Кликавка більш детально описує, яку математичну логіку він вбачає в розташуванні всіх курганів.
Групи курганів мають власні народні назви. На півночі залишилося два кургани конічної форми, що називаються «Остриці». Центральне коло ближніх візирів, пояснює Олександр, має назву «Роблениці», або «Роблені могили». Є також два паралельних вала «Яськові могили». Між яськовими та робленими могилами розташовано курган «Горілий дід». Одним із найвищих курганів прийнято вважати «Осичиху».
Олександр Кликавка розповідає, що багато курганів було зруйновано в період активної розробки земель. Деякі кургани мають форму майдану — ями, оточеної валами. Решта ж є просто курганами.
Думки науковців та краєзнавців щодо первісного призначення курганів розходяться. Деякі називають кургани поховальними спорудами й дискутують щодо часу їхнього походження. Є також перекази, що кургани виконували функцію сторожових веж. Відповідно до висновку археологічної експертизи землевідводу у 2009 році, ці кургани могли бути залишені кочовими племенами ще в ранньому залізному віці, а саме в ІІ—І тис. до н.е. Олександр Кликавка вважає, що осілим племенам було б доречніше будувати такий комплекс, а його функція могла бути подвійною:
— Осілі племена, хлібороби, мали б слідкували за рухом небесних світил і вести календар для того, щоби сіяти вчасно культури, вчасно їх збирати. Для них був дуже важливий період, який проходить від весняного до осіннього рівнодення, коли день довший ночі. Чому це пригоризонтна обсерваторія? З допомогою горизонту дуже зручно відмічати зміщення точок сходу й заходу небесних світил. Ці точки розташовані на досить далекій відстані для того, щоби мати дуже високу точність. Однак точність ця доходить до мінут дуги. У давні часи, розумієте, наука, філософія, релігія, вони були не розділені ще. Окрім того, що курган є точкою візирування, він може бути також місцем поховання якогось видатного діяча.
Яку б функцію система курганів не мала для давніх людей, це історична пам’ятка місцевого значення, що потребує захисту, збереження, а може й відновлення. Окрім плину часу, Безводівські кургани довго потерпали від господарської діяльності людини. Вони обсипаються від того, що сільськогосподарські машини і плуги впритул підходять і руйнують їхню основу. Влітку 2018-го року Олександр Кликавка повідомив, що його численні листи до районної та міської рад мали реакцію й навколо курганів утворилась 5–7 метрова охоронна зона, де не працює аграрна техніка. Заразом розв’язують також і проблему видимості курганів у сезон, коли поля заростають кукурудзою. Повідомили, що цього літа власник поля, де розташовані кургани, зробив до них доріжки і встановив вказівники.

Олександр
За освітою агробіолог, Олександр Кликавка цікавиться давньою українською історією. Уперше він потрапив у Безводівку у 2012 році, досліджуючи малу батьківщину своєї матері. Згадує, що в той час на місці археологічного комплексу росла кукурудза висотою два метри:
— З дороги курганів не було видно. Я пробирався крізь хащі кукурудзи, зайшов на кургани й тоді зміг оцінити масштаби всього комплексу.
Олександр попередньо вивчав старі карти цієї місцевості, які в 19 столітті створив вчений-геодезист Фрідріх Шуберт:
— Я побачив на карті цікаву групу невідомих умовних позначок. Що це може бути? На городище або на кургани не схоже. З цього питання я побудував теорію, що це давня астрономічна обсерваторія. На зразок англійського Стоунхенджу та російського Аркаїму.
Коли Олександр Кливавка почав розглядати цей об’єкт ширше, ніж просто збережені чотири кургани, він побачив неподалік інші комплекси, у розташуванні яких можна було помітити математичні та астрономічні закономірності.
— Ці кургани знаходяться на тих самих азимутах, де сходить сонце в день зимового й літнього сонцестояння, а також весняного рівнодення. Мало того, вони також знаходяться на відстанях, які співвідносяться між собою в певних математичних пропорціях. Наприклад, відстань від центру комплексу до західного візиру 830 метрів. До північної групи, Яськових могил, у два рази більша — 1660 метрів. До південно-східного візиру, кургану Осичиха, відстань ще у два рази більша — 3320 метрів.
Коли Олександр назбирав достатньо інформації про цей об’єкт і на тему археоастрономії загалом, він побачив потребу оформити ці знання й гарно донести їх до людей. Наприкінці 2015-го року він запустив історико-дослідницький проект «Обсерваторія Безводівка»:
— Я зробив простий сайт про Безводівку, де викладаю фото, авторські статті. Потім зняв два короткометражних документальних фільми про це місце. Один із них у 2016 році брав участь у міжнародному фестивалі кіно з археології в Італії. Я сам розробив логотип Безводівки — коло та вісім позначок. Потім у мене було декілька публікацій в Ancient History Encyclopedia в Британії та одна — в американському журналі Ukrainian People. Загалом стараюся цікаво, яскраво розповідати про історію України, яку особливо й не розповсюджують у книжках та фільмах. Зараз виходить так, що більш-менш цікавий для період нашої історії обмежується тисячею років, тобто з початком Київської Русі. А чи багато ми знаємо про більш давні часи, наприклад, що відбувалося на території України 2–4 тисячі років тому?

Вивчаючи старі карти, Олександр Кликавка помітив, що населені пункти розміщені навколо цієї місцевості на деякій відстані. А саме на цій території, яка займає приблизно 20 км, люди ніколи не селилися. По-перше, тут немає джерел води, оскільки це вододіл. По-друге, можливо, люди відчували якусь заборону селитися на особливих місцях. Цю заборону, пояснює Олександр, порушили Харитоненки, коли почали будувати тут економію. Потім помилку Харитоненків повторила радянська влада, роздавши земельні ділянки жителям міста Ічня. Так утворилося село Безводівка, яке проіснувало 50–60 років і не залишило після себе й каменя на камені:
— Я багато разів ходив навколишніми полями, оглядав їх. Ознакою того, що люди жили на певному місці, є наявність кераміки, битих глечиків. Я не знайшов поки що великого стаціонарного поселення на берегах цих ярів. Тобто, люди тут не жили. Вони просто сюди приходили з усіх околиць як в особливий духовний або адміністративний центр. Тут могли проводити якісь збори, обряди.
Олександр Кликавка хоче, щоби Безводівка стала туристичною Меккою у своєму регіоні. І каже, що для цього можна зробити цілком конкретні кроки, як свого часу зробили британці для Стоунхенджу:
— Кожен камінь Стоунхенджу можна порівняти з таким земляним насипом на Безводівці, оскільки вони виконують одну й ту ж саму функцію: відзначити, де сходить і заходить сонце або місяць. Стоунхендж приваблює сотні тисяч туристів. Їх приваблює якась містика, цікава таємниця, історія, яка закладена в тих каменях. Про Стоунхендж відзнято десятки фільмів і написано сотні книг. У нас є такий самий об’єкт, який можна досліджувати, про який можна розповідати не тільки дома, а ще й за кордоном. І запрошувати сюди людей, розповідати про нашу історію.
Поширеною практикою є реставрація курганів, каже Олександр. У 20 ст. реконструювали той самий Стоунхендж, а за 5 років після відкриття Гозекського кола його відновили для туристів. Те саме можна зробити і з Безводівкою. Є опис цього об’єкта 1874-го року, з розмірами і відстанями кожного об’єкта з цієї курганної групи. Використовуючи інші методи досліджень, можна відтворити все в первозданному вигляді.
— Давнішим епохам української історії приділено дуже мало часу в школах, взагалі у фокусі нашої уваги. Але там дуже багато чого цікавого. Небагато хто говорить на тему археоастрології в Україні, оскільки домінує така думка, що тут 2–3 тис. років тому не було взагалі якогось розумного, цивілізованого життя. Були просто якісь племена, які цікавилися тільки вирощуванням хліба і якимись міжособними війнами. І що тут було просто переселення народів туди-сюди. Насправді людей, які тут жили, не цікавив лише, так би мовити, хліб насущний. Вони ще й піднімали голову вгору, дивилися на зірки та сонце і вивчали закономірності. Оскільки вони бачили, що все це рухається в небесній сфері не просто так. Відповідно до цього і створювали свої міфи, казки, календарі. Підпорядковували свій життєвий цикл.
Як ми знімали
Над матеріалом працювалиАвторка:Наталія ПонеділокАвтор:Богдан ЛогвиненкоРедакторка:Євгенія СапожниковаКоректорка:Марія ПрохоренкоПродюсерка:Ольга ШорФотографиня:Марія ПетренкоОператор:Павло ПашкоОператорка:Марія ТеребусМонтажерка:Юлія БалкаРежисер:Микола НосокБільд-редактор:Олександр ХоменкоТранскрибаторка:Марія Глух