Велоспорт Чернігову не потрібен. Управління спорту міста все-таки ухвалює рішення закрити його секцію в дитячій спортивній школі № 1, район вулиці Рокоссовського. Обґрунтування – недоцільно.

«У наказі написано про закриття відділення велосипедного спорту з 6 січня 2019 року. Отже, я потрапляю під скорочення», – Андрій Кармелюк, тренер із велоспорту.

«Прийнято рішення про закриття секції. Тому що там працюють тільки два тренери, результату немає. Займається 21 вихованець. Не зовсім доцільно – там немає інвентарю, немає бази, щоб показувати результати», – Андрій Дериземля, керівник управління сім’ї, молоді та спорту ЧМР.

Потрібні результати. Здоровий спосіб життя, активне дозвілля – це другорядне. Думку батьків, громади міста можна не питати. Діти – не важливі.

«Якщо закриють, я не знаю, як мені далі бути. Тут і друзі мої, і тренування і щоб час вільний кудись подіти», – Олексій Василенко, вихованець секції велоспорту, 11 років.

«Я не знаю, що буде, але я дуже засмучусь. Буде дуже боляче», – Іван Михайленко, вихованець секції велоспорту, 10 років.

«Не переживу. Страшно», – Олександр Ющенко, вихованець секції велоспорту, 10 років.

«Якщо закриють велоспорт, мені буде дуже сумно», – Владислав Голота, вихованець секції велоспорту, 10 років.

«На жаль, прийшов і сказав: «Усе, секції не буде. Я дуже хочу займатись. Мамо, що робити?», – Олександра Іванова, мати вихованця секції велоспорту.

Дітей просто залишають напризволяще на вулиці. Ніхто не думає, чого вона їх навчить. А позитив спортивних секцій нівелюється доцільністю.

«Дитина розвивається, росте. Це ж наші захисники. Я проти закриття», – Катерина Євдокимівна, бабуся вихованця секції велоспорту.

«Тут можна виплеснути всю свою злість, енергію. Нових друзів знайти», – Олексій Клименко, вихованець секції велоспорту, 13 років.

Злість та енергія знайдуть собі вихід. Але кого це хвилює? Це вже проблеми поліції. В спортивних секціях діти насамперед знаходять собі наставника, який, крім спорту, ще й навчає їх жити.

«Андрій Ігорович у нас дуже мужній, сильний і для мене приклад», – Олександр Ющенко, вихованець секції велоспорту, 10 років.

«Він дуже добрий, він нас поважає і ми його поважаємо», – Олексій Василенко, вихованець секції велоспорту, 11 років.

«Тренер Кармелюк – сам колишній спортсмен. Виступав у збірній України. Брав участь у міжнародних змаганнях в Австрії, Чехії, Польщі», – Олександр Брічеєв, голова Федерації велоспорту в Чернігівській області.

Звісно, можна знайти інший вид спорту, іншу секцію, іншого тренера. Але тенденція псевдорозвитку спорту в місті просто вражає. Діти не встигають підбирати собі спортивні гуртки за місцем проживання.

«Я колись займався шашками, але їх перенесли дуже далеко. Тому я вирішив займатися велоспортом», – Володимир Василенко, вихованець секції велоспорту, 9 років.

Спорт, спортивна фізкультура стають предметом розкоші. Тільки для тих, у кого є гроші. А дітям доводиться благати владу про шанс на щасливе дитинство.

– Будь ласка, не закривайте велосекцію.

– Будь ласка, не закривайте велоспорт.

– Поважні представники влади міста Чернігова, не закривайте нашу секцію велоспорту, це наш зв’язок із друзями і тут дуже прикольно.

«Для дітей це буде дуже велика втрата, тому що вони займаються справою, яка їм дуже подобається», – Інна Василенко, мати вихованців секції велоспорту.

«Це просто удар по велосипедному спорту взагалі. Для чого ми робимо інфраструктуру в місті, для чого робимо велодоріжки?», – Олександр Брічеєв, голова Федерації велоспорту в Чернігівській області.

На вівтар гарного асфальту і міста для туристів поступово лягають освіта, медицина, спорт. І у батьків дітей-вигнанців логічно виникає запитання – коли почнуть будувати місто не тільки для туристів, а й для чернігівців?

Журналіст Олег Дешура

Оператор Дмитро Дриганов