Житель Чернігова зібрав дивовижну колекцію ґудзиків. Тисячі застібок відображають як сучасність, так і сиву давнину.

Валентин Іванець до збирання ґудзиків підійшов по-науковому – від нумізматики, фалеристики і боністики дійшов до філобутоністики. Застібки виявилися цікавішими за монети, банкноти і нагороди. Із восьмого сторіччя і до сучасності ґудзики були прикрасою, відзнакою та оберегом. «От подивіться: дзвенять. Там усередині маленькі горошинки, і вони дзвеніли. Бісів відганяли від душі», – пояснює колекціонер.

Перший ґудзик він і досі згадує з усмішкою. «Бачите, як я погано намалював іще. Побачив у хлопця на брюках герб Чернігова – ґудзик позолочений. Я кажу: давай відріжу, а тобі на пляшку даю. Він каже: добре, я побіжу, тільки боюся, що штани спадуть. Я потім відріжу. І він збігав, узяв собі пляшку, і віддав мені ґудзик. І я захопився», – пояснює пан Валентин.

Сьогодні в його вітальні, яка більше нагадує музей, дві тисячі ґудзиків. Там є застібки військових, полювальників, спортсменів, дворян. «Графи, князі – від корони залежить. Тут бачите, скільки зубців на короні», – показує він. Укриті емаллю і мармуром, з анекдотичними зображеннями і навіть рекламою банків: «Хто більше вкладав – ось позолочений ґудзик такий». На прощання колекціонер виводить до гетьманського вбрання. Козацька свитка і сорочка – єдине місце в його кімнаті, де ґудзики прості, чорні. «Розумієте, значить, я ще не заслужив на ґудзики, щоби мені такі зробили», – каже він.

Джерело: ТСН