Невдовзі, 19 січня, Чернігів зустрічатиме Водохрещу – останнє велике свято різдвяно-новорічного циклу. На відміну від попередніх, основний символ – не застілля, а купання в крижаній воді. Питаємо в чернігівців про їхні традиції загартовування.

– Боюсь захворіти.

– Ні, ні. Я стара людина.

– На жаль, ні. – Чому? – Такий спосіб життя. Тепло люблю.

– Ні. Ні. – Чому? – Тому що боюся.

– Ой, ні. Ми такі слабенькі. Все в тепленькій водичці. Бо одразу і нежить, і все ловимо.

– Не загартовуюсь, бо зараз дуже хворий. На зимовій риболовлі загартовувався, оце й отримав.

Контрастною виявляється й відповідь лікарів. Останні запевняють: загартовування – це запорука здоров’я.

«Підвищується імунітет, підсилюються захисні сили організму, зміцнюється імунна система, й організм легше переносить дію неблагополучних чинників довкілля», – Лідія Запека, завідувач відділення загальної практики сімейної медицини.

Проте без підготовки балуватись крижаною водою не радять. Процес загартовування краще впроваджувати поступово, людина повинна бути психологічно готовою та здоровою.

«Що таке загартовування водою? Це не одразу сторчголов в ополонку. Так робити не можна, категорично. Загартовування водою – це обтирання, це контрастний душ, це обливання. І нарешті це занурювання в ополонку», – Лідія Запека, завідувач відділення загальної практики сімейної медицини.

Серед опитаних чернігівців знайшлася й порівняно невелика частка готових зустріти Водохрещу.

– Так. З одинадцятого року я купаюсь у Йордані.

– Душ зранку контрастний і ввечері.

Більшість же говорить про своєрідний рух по колу: «хворію, бо не загартовуюсь, а не загартовуюсь, бо хворію»

– Ні, я не загартовуюсь. – Чому? – Хворію.

Журналіст Олег Дешура

Оператор Дмитро Дриганов