Навіть у нинішній непростий і сповнений різних труднощів час треба вміти знаходити час для того, що радує. Це захопливі екскурсії, рукоділля, живопис – загалом усе, що робить нас трішечки щасливішими. Саме за таким принципом живе сьогоднішня героїня рубрики «Люди» Марія Коробко, яке вже давно знайшла собі справу до душі. Дівчина виготовляє різні вироби й прикраси з бісеру. Ця справа сповнює дівчину позитивними емоціями, а також допомагає розслабитися після активного трудового дня.
Марія згадує, що її захоплення родом із дитинства.
«Коли мені було років 8 чи 9, побачила на руці у старшокласниці браслетку з бісеру, яка мені дуже сподобалась. Спершу намагалася самостійно збагнути, як же вона плететься. А потім набралася сміливості й запитала у дівчини. Відтоді й почалася моя «бісерна» історія», – розповідає дівчина.
Примітно, що батьки Марії всіляко підтримували доньку в її захопленні. Більше того, батько залюбки ділився жилкою зі своїх рибальських запасів.
Після вже згаданої браслетки Марія взялася виготовляти квіточки.
«Поступово я опановувала різні техніки плетіння. Нині мені подобається робити джгутики. Без візерунку вони значно простіші, а над тими, що з візерунками, доводиться поморочитися, бо, якщо припуститися помилки набираючи бісеринки, то доведеться розпускати виріб і робити все заново», – пояснює вона.
На думку Марії, аби займатися бісерною справою, потрібні велике бажання та посидючість.
«Мене цим не злякаєш, бо хобі заспокоює й піднімає настрій, особливо, коли на душі чи надворі незатишно. Тоді сідаю й плету. За справою навіть не помічаю, як час минає, і погані думки зникають», – зауважує дівчина.
Натхнення для своїх робіт вона черпає в інтернеті.
«Там різних схем дуже багато, і в соцмережах є спільноти прихильників бісероплетіння. В них учасники виставляють фотографії своїх робіт, питають думку інших людей, дають слушні поради й таке інше», – каже Марія.
Дівчина зізналась, що найбільше задоволення отримує не коли річ уже готова, а від процесу роботи. Особливо, коли вибирає кольори для виробу.
«Буває, що уявляєш і кажеш собі: «Має бути отакого кольору. А приходиш у магазин, бачиш силу-силенну різних пакетиків із бісером, а такого, як тобі треба, немає. І думаєш: «Це мені тепер вибирати з тих кольорів, які є?», – усміхнулась Марія.
До речі, перевагу вона надає яскравим кольорам і барвам – червоному, фіолетовому, бузковому, ліловому.
«Радію, що маю улюблену справу. Тому й усім зичу знайти себе в захопленні, щоб воно радувало, коли треба, заспокоювало чи приносило задоволення. Не обов’язково це має бути бісер, для кожного щось своє, адже всі люди – різні», – побажала вона.
Спілкувалась Ірина Осташко
