«В моём вкусе появилась девушка, сразу понравилась. Вот я и обратил внимание на неё. Оказывается, не зря. На всю жизнь».

Випадкове знайомство на роботі переросло в кохання усього життя. Півстоліття разом прожили Тетяна і Леонард Фельські. Зустрілися вони на Челябінському металургійному заводі.

«Я работала весовщицей. И меня прислали на прокатный стан–250, где он как раз работал крановщиком. Когда он меня увидел, то сказал своему напарнику: «Ты поработай, а я спущусь вниз, пойду в весовую. Там появилась на горизонте блондинка в моём вкусе»», – розповідає Тетяна Фельська, дружина.

Леонард Рудольфович за національністю німець. Тому його родина була проти того, аби їхній син одружувався на українці. Попри це, молодятам вдалося їх переконати.

«28 лет мне было. Ребята все мои женились уже. Ну вот, она мне понравилась. Они не стали сильно сопротивляться, родители», – згадує Леонард Фельський, чоловік.

Подружжя завжди вело активний спосіб життя. Нині часто прогулюються удвох на велосипедах, Леонард Рудольфович займається ще й скандинавською ходьбою. А коли доньки були ще маленькі, то всі разом виїздили на річку й каталися на моторному човні. Вирушали на відпочинок на всі вихідні.

«Жили в палатках, готовили на костре, ловили рыбу. И если мотор, например, не работал и мы не могли выехать, то девчонки очень возмущались. Зимой — на лыжах, летом — на лодке», – говорить Тетяна Фельська, дружина.

У серпні цього року подружжя відзначатиме золоте весілля. Тетяна Яківна розповідає, що основний секрет їхнього подружнього щастя в тому, що всі справи вони завжди робили разом й допомагали одне одному. Різниця у віці між чоловіком і дружиною вісім років. Тому раніше пан Леонард брав на себе основну відповідальність, а тепер більше обов’язків лягло на плечі дружини.

«Он меня многому научил. Научил экономить, вести хозяйство. Ну а теперь уже мой черёд настал. Всё время делаю процедуры. Всё ему подготавливаю: так, иди нос промой; я тебе включила ноутбук — иди немецким позанимайся», – зауважує Тетяна Фельська, дружина.

А німецькою Леонард Рудольфович займається дуже ретельно. Це робить для того, аби не втратити розмовні навички й завжди тримати свій мозок у тонусі.

«Я могу разговаривать, ну понимать так тем более. Память пропадает уже понемножку. Уже не такая. Поэтому приходится работать над этим», – говорить Леонард Фельський, чоловік.

Натомість Тетяна Яківна пише вірші про свою сім’ю та оформлює ними родинні альбоми. До кожної події у неї окремий твір.

Для Тетяни й Леонарда Фельських родина — це головне в житті. Вони кажуть, що робота завжди була на другому місці. Подружжя настільки цінує кожен момент з рідними, що навіть зберігає фотоальбоми, у яких записані крилаті вислови їхніх онуків та яскраві сімейні спогади.

Журналіст Ольга Лазун

Оператор Дмитро Дриганов