Катування і вбивство дитини на Ніжинщині, вбивство чотирирічної дівчинки на Срібнянщині – це ще не повний перелік відомих і невідомих фактів, коли діти зазнають нелюдських страждань аж до смерті від своїх рідних. Чому ж це відбувається на тлі роботи кількох служб, що мають оберігати найуразливішу ланку суспільства.
«Якщо є повідомлення про те, що здійснюється насилля, Служба має реагувати. Питання в тому, чи воно надійшло. Головний із цього погляду – сільський голова, він і батько, і мати, відповідає за все, що відбувається в районі», – розповідає Людмила Зеленько, начальник Служби у справах дітей Чернігівської ОДА.
По-перше, на практиці виходить, що служби починають перекладати відповідальність одна на одну чи то через небажання працювати, чи то через недолугість законодавства. Приклад ходіння по колу ми одразу побачили в Центрі соціальних служб.

«Я прокурору показувала оцю вашу відповідь. Він каже, розумію, футболять, ви не одна», – говорить відвідувачка обласного центру соціальних служб.
«І в нашій компетенції. Ну, воно не в нашій компетенції. Ми не входимо до складу цих», – зазначає Алла Кот, директор обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
По-друге, нинішній плановий набір профілактики чи допомоги дитині, історія якого тягнеться ще з радянських часів, уже неефективний.
«Ми займаємось, навчання проводимо, але воно не дуже цікаве. Ви розумієте», – відзначає Людмила Зеленько, начальник Служби у справах дітей Чернігівської ОДА.

По третє, це часто небажання сільської чи будь якої іншої місцевої влади псувати собі нерви та стосунки з неблагополучною родиною. Адже сьогодні, за словами представників Служби у справах дітей, саме сільські голови спільно з місцевим виконкомом можуть виходити з клопотанням до суду про позбавлення батьківських прав. І четверта кричуща причина дитячої незахищеності – це, мабуть, фінансування за залишковим принципом. А як інакше можна назвати ситуацію, коли працівники служб, які повинні постійно моніторити район, не мають навіть службового транспорту.
«Пальне для проїзду, якщо немає транспорту, – це вже другорядне питання. Немає транспорту і ніколи не було», – зауважує Анатолій Усик, начальник служби у справах дітей Чернігівського району.
Загалом у службах і центрах говорять про широкий спектр допомоги – консультування, психологічний і соціальний супровід, комунікація з іншими структурами тощо, проте, на жаль, проблеми із захистом дитини, зокрема від сімейного терору, залишаються невирішеними.
Журналіст: Олег Дешура
Оператор: Дмитро Дриганов