«Співоча майстерня» – це не гурт, а об’єднання людей, які практикують побутовий спів. Розказує його керівниця.
«Яких об´єднує бажання поспівати, бо спів має дуже цікаву терапевтичну дію, коли ми всі співаємо разом таким сильним потужним звуком. І воно вивільняється, стає легше, простіше, емоційно розслабляєшся. Є лікувальний ефект. Це заглиблення в культуру та бачення себе в цій культурі»,- Віра Ібрямова-Сиворакша, керівниця «Співочої майстерні».
Майстерня існує приблизно три роки. Все починалося із захоплення.
«Тому що я закінчила в Харкові консерваторію та приїхала назад додому, до Чернігова. Дуже хотілося співати саме традиційних пісень. А співати не було з ким, бо цим тут ніхто не займається. Тому довелося тим дівчатам, жінкам, яких це захопило, пояснювати, як видобувати такий звук специфічний. І так почало обростати. Пройшли два декрети, але ми старалися мінімізувати ці випади»,- Віра Ібрямова-Сиворакша, керівниця «Співочої майстерні».
Зараз у «Співочій майстерні» налічується 11 учасників. Серед них один хлопець. Вони займаються у двох різних групах. В одній – вивчають звук і звуковидобування, а в другій акцент роблять на співанні пісень, на їхній специфіці та особливостях саме чернігівських пісень.
«У нас, здається, немає жодної людини з музичною освітою, окрім мене. І часто людина телефонує і каже: «Мені так цікаво, але я зовсім не вмію співати. Можна до вас?». Я відповідаю: «Можна, приходьте!». Здебільшого це люди, яким подобається або співати, або українська традиційна культура. І вони хочуть заглибитися в це»,- Віра Ібрямова-Сиворакша, керівниця «Співочої майстерні».
За словами пані Віри, до «Співочої майстерні» долучаються люди різних професій. Однак вони завжди творчі.
«У нас є хлопець, якому 16 років. Максим Заліський. Він у 10 класі. Дуже цікавиться традиційною культурою, їздить сам в експедиції. Є Юлія Любенко, вона займається відтворенням чернігівської традиційної вишивки. Наталія Воронцовська шиє іграшки м´які. Це тварини, які занесені до «Червоної книги» або які вимерли. Марина Гандиш – відома керамістка. У всіх творча цікава робота»,- Віра Ібрямова-Сиворакша, керівниця «Співочої майстерні».
Пані Віра зазначила, що люди, які живуть у місті, втратили навички традиційного співу, які раніше передавались інтуїтивно, з покоління у покоління. На те, аби людина почула свій гучний голос, усвідомила його та почала вільно співати, витрачається близько року. Для цього існують спеціальні правила та дихальні техніки, аби не нашкодити зв´язкам.
«Ми не живемо в селах, у нас немає звукового співочого оточення і нам доводиться цього вчитися. І головна складність у тому, що це спів досить гучний, відкритий і наповнений. І людям, які живуть у місті, його складно відтворити. Бо нам постійно кажуть «не кричи», «тихо говори». Ми не можемо кричати. І людям буває дуже складно почути свій гучний голос»,- Віра Ібрямова-Сиворакша, керівниця «Співочої майстерні».
«Співоча майстерня» виступала і для публіки. Захід відбувався у Молодіжному центрі у форматі відкритих співів. Таким чином, до виконання пісень долучалися прості відвідувачі, яким роздавали текст, і всі разом вчили пісні.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Журналіст Ольга Лазун
Оператор Дмитро Дриганов