Раніше в селі найпершою людиною був голова. Тепер теж він, тільки називається інакше – староста. В Козелецькій громаді їх нині 14, щоправда, поки що всі вони – виконуючі обов’язки старост. Для повноцінної назви посади слід було би проводити вибори і заново їх обирати, та то вже бюрократичні колізії.
А для селян головне, щоб кожен зі старостів виконував свою роботу чесно і по совісті. Чи це так, спробуймо розібратися з кожним із них окремо.
Про Світлану Дмитренко з Пилятина чуємо, як правило, мало, але про ті справи, що зроблені в її селі, чутно й за його межами. І хоча Світлана Михайлівна не корінна пилятинка (вона родом зі Щорса, а по-новому – Сновська), та вийшовши заміж за місцевого – Володимира Васильовича – живе з ним ось вже 20 років, і за цей час зуміла знайти підтримку однодумців серед пилятинців. Головним в своїй роботі вважає вміння домовлятися.
А в сусідньому Патютинському старостинському окрузі, який очолює Ольга Ржаніцина, селяни з її приходом почали реалізовують свій душевний потенціал – за останній рік створили аж два фольклорні колективи. В одному з них співають лише ті, кому за 80! Ольга Григорівна на цій посаді вперше – із 2015 року. Культурні віяння свого округу підтримує, тому і сама частенько виступає на сцені. Ще одна її родзинка – схильність до еко-проектів у роботі: нині запроваджує роздільний збір сміття.
Раїса Шиян, в. о. старости Омелянівського старостинського округу, до своєї посади пройшла довгий шлях: від зоотехніка до бригадира ферми у місцевому радгоспі, а потім працювала у сільській раді бухгалтером, секретарем і з 2014 року нарешті головою. Вона, як і більшість жінок, часто бере близько до серця усілякі робочі ситуації, та працює завжди із завзяттям. Нині переймається, як би відремонтувати дороги в окрузі.
Досить великим у громаді є Бригинцівський старостинський округ (6 сіл), але і ним керує жінка – Наталія Чайка. Вперше, у 2006-му, посаду голови сільради вона отримала із відривом у 5 (!) голосів, конкурент, можна сказати, дихав їй у потилицю. Наталія Петрівна очолює досить особливий округ, на території якого є свої знаменитості, – тут постійно проживає поет, член Спілки письменників України Леонід Крачило (гроші на видання його першої збірки за ініціативи Наталії Чайки збирали всім миром, і таки видали книгу!); родом звідси Юлія Лобан, теперішня чемпіонка України з легкоатлетичного семиборства, кандидат у майстри спорту; прославляє рідний край і народний аматорський жіночий вокальний ансамбль «Вербиченька», який неодноразово представляв Козелецьку громаду на конкурсах та фестивалях, і незмінно привозив звідти все нові нагороди.
Пообіцявши сину, тоді 2-річному Богданчику, відкрити садок у селі, Сергій Гатченко дотримав свого слова. За час його керівництва в сільській раді, а нині в Скрипчинському старостаті, Сергій Олексійович ініціював відкриття дошкільного закладу на 15 дітей. Був організатором роботи з відновлення русел двох ставків та клопотав за газифікацію села. Тепер уже ніхто не сумнівається в керівних якостях Сергія Олексійовича, а в 2010-му, на його перших виборах багато селян відверто кепкували з нього: як простий водій і тракторист керуватиме цілим селом?! Та переконуючи односельців, він знайшов підтримку в багатьох. Тому ті знаменні вибори Гатченко провів як президент – у два тури.
В Озерному народилася, і тут згодилася Ольга Скоба. Сьогодні вона виконує обов’язки старости в своєму рідному селі. Люди часто звертаються до неї за допомогою. Ситуація, коли працівники старостату возять різні папери селян до райцентру – не дивина. Ось і зараз поштові відділення підводять людей, тож виручає, як завжди, Ольга Григорівна з діловодом Надією Щур, і за дорученням селян сплачують у Козельці їхні комунальні платежі. Кілька років тому виключно через невідступність в.о. старости після трьох відмов вдалося оформити виплати з інвалідності для мешканця Озерного. Бо життєве кредо Ольги Скоби – не залишати своїх в біді.
У Лихолістькому старостинському окрузі, який знаходиться майже під самим Козельцем, працює в.о. старости Петро Мачача. Значну частину свого життя він пропрацював у сфері культури села. Мабуть, тому і мріє про капітальний ремонт Лихолітського будинку культури. Та при цьому не сидить, склавши руки, і роботи в приміщенні вже розпочалися – лихолітчани заснували більярдну, відновили фойє, частково відремонтували дах, а ганок Петро Кирилович робив власними руками.
Справжнім аксакалом в органах місцевого самоврядування можна назвати Ольгу Пальчик – вона головує в Данівці з 1984 року! Пройти таку кількість виборів, і залишитися на посаді – оце характер! За старанну роботу Ольга Павлівна отримала Грамоту Верховної Ради України. У спілкуванні вона завжди проста й відверта, так і не скажеш, що велика начальниця. І ще жінка дуже любить співати.
Трохи уступає їй за стажем роботи очільник Білейківського старостинського округу Володимир Степанець. Цьогоріч він святкував 25-річчя на посаді голови (а з 2017 року – в.о. старости). Усі люди шанують його за добродушність, чуйність та любов до дітей. Коли вперше з’явилася команда підлітків-джурів (військово-патріотична гра «Сокіл Джура» з кожним роком набирає все більшої популярності), Володимир Григорович частину екіпірування купив для дітей за власний кошт, а на решту запропонував назбирати серед односельців. І багато хто теж відгукнувся. Ще одна цікава особливість Володимира Степанця – гучний голос. Та він ніколи не підвищує його на колег-жінок.
Замолоду Ольга Стрига обрала фах учителя, та попрацювала в школі недовго. З 2002 року її обрали секретарем Бобруйківської сільської ради, а за два роки – головою. З тих пір вона беззмінна очільниця села. Іде на свою роботу жінка через весь населений пункт. Дорогою часто навідується до самотніх стареньких, завжди цікавиться, чи може чимось їм допомогти. Таким чином їй довелося впорядкувати багато людських документів на землю, на будинок чи оформити державну допомогу. Односельці часто користуються цією звичкою Ольги Петрівни й піджидають її дорогою до роботи.
Ще одна колишня вчителька, яка перекваліфікувалася в керівницю органів місцевого самоврядування – Ганна Сльозко. Вона головує в Булахівському старостинському окрузі вже 21 рік. Люди знають її як соціально активну та ініціативну жінку. Вона генерує безліч цікавих ідей для представлення свого старостинського округу на щорічному районному ярмарку та у різних конкурсах. Тож в стінах старостату зберігається стільки Почесних грамот, що їх уже ніхто не рахує.
Новачком серед в.о. старост можна вважати Дмитра Рибака, він очолює Берлозівський старостинський округ лише третій рік. До цього довгий час працював бухгалтером сільської ради. Його природні риси характеру – спокій та врівноваженість – допомагають йому знаходити спільну мову і з селянами, і з представниками бізнесу, і з владою. Також Дмитро Семенович постійно підтримує ініціативи місцевої молоді у сфері благоустрою.
Якось по-особливому вирізняється серед в.о. старост Козелецької громади Валерій Ус. Що він дбайливий господар для Стависького старостинського округу, знають всі. Будь-якої пори року сідає за кермо власного трактора і, як треба – косить, а треба – сніг чистить по селу, та що завгодно може впорядкувати (цього не відняти)! А починав свою трудову діяльність із заготівника, потім став комбайнером, згодом директором фермерського господарства, так і дістався керувати всім округом. Люди часто згадують про його акторський талант: багато років Валерій Іванович був учасником художнього колективу села, одного разу навіть грав весільного батька на великій сцені в Києві.
Багато в чому бере із колеги приклад і Лемешівський в.о. старости Андрій Дубик. Він теж господарює на радість людям і трактором по своїм селам ганяє, а сіл в його окрузі аж 7. Мабуть, сама доля розпорядилася так, що Андрій Миколайович – наймолодший в.о. старости, при цьому керує найбільшим старостинським округом. Ще одна його особливість – тяга до нових знань, тому лемешівський керівник постійно бере участь у тренінгах, семінарах, навчанні щодо роботи в органах місцевого самоврядування. Не можна також не згадати про веселий норов Андрія Миколайовича. Жарти – його постійні супутники по життю.
Такі різні і водночас схожі люди зібралися під керівництвом голови Козелецької селищної ради Олени Дмитренко в єдину громаду. Усі вони в разі потреби можуть бути переобрані селянами. Та практика показує, що ті, хто виконує свою роботу добросовісно, залишаються на посадах не залежно від виборів.