Чернігівський граф-вампір Дунін-Борковський, містична стрічка «Вій», величезні загадкові підземелля. Все це пов’язано з однією із найдавніших святинь Чернігівщини – Єлецьким монастирем. Про історію створення, легенди, цікаві факти та сучасний стан монастиря йшлося під час лекції в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній».
«Єлецький Свято-Успенський монастир, що височіє неподалік Дитинця. Він виник в часи другої половини ХІ ст. за межами укріпленої фортеці і нині він діючий – це жіночий монастир», – говорить Олександр Литовченко, молодший науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Із Єлецьким монастирем пов’язано чимало легенд. Одна із найколоритніших – історія про чернігівського Дракулу.
«Нібито після своєї смерті Василь Дунін-Борковський став упирем і вночі виїздив у кареті, що була запряжена вороними кіньми. З Єлецького монастиря їхав через Красний міст до свого маєтку. Там були нічні гуляння, а потім вранці він повертався назад до Єлецького монастиря», – розповідає Олександр Литовченко, молодший науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Не оминули свого часу увагою Єлецький монастир і режисери. Чернігівську святиню можна побачити в багатьох українських фільмах.
«Найбільш популярний – це фільм «Вій», який починали знімати на території Єлецького монастиря влітку 1966 року. Коли переглядаємо фільм, то бачимо там куполи Успенського собору. До бурсаків виходив ректор, говорив слова цікаві. А чернігівці брали участь у масових зйомках», – говорить Олександр Литовченко, молодший науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Окрім того, Єлецький монастир потрапив до фільмів «Родина Коцюбинських» і «Допінг для ангелів». Але варто розуміти, що Єлецький Свято-Успенський монастир – це не просто туристичний об’єкт, оповитий містичними легендами, а передовсім святиня і духовна перлина Чернігово-Сіверщини.
Журналіст: Павло Солодовник
Оператор: Дмитро Дриганов