У травні минає рік, як Верховна Рада ухвалила закон про донорство. Проте ситуація майже не змінилася. Головний онколог області Валерій Зуб розповідає, що кожного року по п’ять тисяч людей в Україні потребують заміни органів на донорські. Тільки близько тисячі з них вдається зробити таку операцію за кордоном. Решта стоїть у черзі роками, і половина хворих до цього часу просто не доживає. Знаючи ситуацію, нещодавно він сам дав згоду на використання власних органів після його смерті.
«Сьогодні кожна людина, якщо здорова, все ж таки в результаті якихось травм чи якихось там аварій… вона могла б стати донором для 3, 4 або навіть 5 осіб, які могли б отримати ці органи. Я закликаю, будь ласка, все-таки закон є. Згідно із законом, кожен із нас може дати таку згоду, може зареєструватися в реєстрі донорів. Тому я закликаю всіх людей зробити це», – Валерій Зуб, головний лікар КП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології».
У Європі така практика вже є загальноприйнятою. Наприклад, 85% швейцарців є потенційними надавачами органів. Аби закон запрацював в Україні, до реєстру донорів мають увійти щонайменше 10 тисяч охочих заповісти свій антропологічний матеріал медицині. Такий банк планують наповнити вже до 1 квітня 2020 року. Чернігівці до такої ініціативи ставляться позитивно.
«Я вважаю, що це абсолютно прийнятно, весь світ робить, а Україна що, виняток? Щоб людині життя продовжити, це ж не просто життя, це родовід продовжить. Це має велике значення».
«У світі діє, то чому б нам не зробити? Неоднозначно, але, втім, я не проти. Досвіду в нас такого ще наче нема. Ніхто про це не говорив ніколи. Тому інколи це питання заводить у глухий кут, а потім починаєш думати і розумієш, що наче й треба».
«Всё-таки це потрібно та важливо. Є багато дітей, які потребують трансплантації. Багато молоді. А якщо вже щось сталось із людиною, то нащо марно пропадати органам».
«Є люди, яким це дуже потрібно. Якщо тебе це не стосується, то, на мою думку, людина скаже, що не треба. А якщо стосується, то, звісно, скаже так. Тому мені важко відповісти. Це особиста справа кожного».
«Якщо після твоєї смерті твоє тіло послужить для життя чогось доброго, то чому б і ні? Я думаю, що з релігійного погляду це ніяк не вплине на стан твоєї душі».
«Я й зараз можу віддати, якщо дитині, яка щойно починає жити, то чому б не віддати?».
В обласному центрі онкології створюється центр пересадки кісткового мозку. Але наразі це можливо тільки в тому разі, якщо така трансплантація від чужорідного донора неможлива. За словами лікарів, це життєво необхідно для ракових хворих. Але поки що в базі донорів України є лише близько сотні осіб, тому реалізувати проект неможливо.
«Ми його створимо, а як він потім почне працювати? Я хотів закликати людей, щоб вони зрозуміли, що ми його створюємо для того, щоб потім рятувати інших людей. Якщо ми створимо знову ж таки цей центр, але не зможемо його забезпечити роботою, якщо він не буде працювати, то результат діяльності цього центру буде нульовим», – говорить Валерій Зуб, головний лікар КП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології».
Дати дозвіл про передачу власних органів після смерті можна в сімейного лікаря. Якщо ж людина погоджується на донорство кісткового мозку, то для цього їй доведеться пройти спеціальне обстеження та внести себе до Українського реєстру донорів кісткового мозку.
Журналіст – Ольга Лазун
Оператор – Дмитро Дриганов