Творчість, яка примушує повірити в себе. Творчість, яка надихає ставити цілі та боротись за них. Ще з дитинства Любов Поповченко мріяла малювати. Її хвороба – ДЦП і неможливість у повній мірі володіти руками і ногами не завадили досягти мети.

«Поповченко Любов, їй більше п’ятдесяти років. 53 роки. Вона з дитинства хотіла малювати. Їй лікарі сказали що з її діагнозом це зовсім неможливо», – розповідає Жанна Бачинська, культпрацівник Чернігівського геріатричного пансіонату.

У 18 років Любов потрапила до геріатричного пансіонату. Від неї відмовилась мама. Відтоді вона постійно малювала і вдосконалювала свою майстерність. Сьогодні в пансіонаті діє її персональна виставка під назвою «Який чудовий цей світ».

«Не тільки час, бажання і сила волі, але це також і її віра в те, що вона зможе це зробити. Я дуже радію її досягненням, бо вона людина, яка допомагає іншим повірити в неможливе. Показати всім, хто тут проживає, що людина повинна кудись прямувати. Якщо ти маєш якісь недоліки, це не означає, що твоє життя зупинилося», – наголошує Жанна Бачинська, культпрацівник Чернігівського геріатричного пансіонату.

Не приховують своїх емоцій і жителі пансіонату. Для них це промінчик віри, що життя продовжується, що довколишній світ дійсно чудовий.

«Картини як для неї, то просто чудові. Людина, яка не володіє ні руками, ні ногами, а здатна таке зробити», – говорить Людмила Олексіївна, жителька геріатричного пансіонату.

«Гарні дуже картинки. Молодчинка», – зазначає Надія Петрівна, жителька геріатричного пансіонату.

«Що ти можеш сказати про картини? – Покраду всі. – Любко, ти молодець», – говорить Сергій Васильович, житель геріатричного пансіонату.

Сьогодні виставлено лише частину робіт талановитої жінки. Усього їх понад п’ятдесят. Малює Любов Поповченко у своїй кімнаті на спеціально облаштованих дверцятах-столику. Виставка в пансіонаті не остання, вже зацікавились творчістю художниці і церковні громади міста.

Журналіст: Олег Дешура

Оператор: Дмитро Дриганов