У Чернігові людям перекрили дорогу через залізничне депо, що, за їхніми словами, була частково або повністю відкрита протягом понад шістдесяти років.

«Одного прекрасного дня з’явилося оголошення, що людей пускатимуть тільки за перепустками», – розповідає Яна Рудницька, жителька мікрорайону Подусівка.

«Або йти з Подусівки – на міст підніматись, або тут по прямій пішов – і все. Кажуть, що через крадіжки. Камери поставили, які можуть бути крадіжки?» – говорить Анатолій Кирієнко, житель мікрорайону Подусівка.

Мотивували режимністю об’єкта та крадіжками на території. Відбувся цей, так би мовити, крок до людей напередодні воєнного стану. До цього все було добре, особливої режимності в об’єкті не спостерігалося.

«Якийсь прийшов бюрократ – і повністю закрив наше поселення від існування всього міста. 25-й іде забитий, у 101-й не пересісти», – скаржиться Тамара Кирієнко, жителька мікрорайону Подусівка.

Частині жителів мікрорайону Подусівка або значно ускладнили дорогу до об’єктів цивілізації, що знаходяться за коліями – це і вокзал, і дитячий садочок, і ринки, і лікарні.

«Дитину вести до садочка в обхід треба. Дороги нечищені. І кілька разів дорогу треба переходити з дитиною», – розповідає Павло Рудницький, житель мікрорайону Подусівка.

«Дитяті було чотири з половиною роки. І ми пішли через міст – було слизько, дитина впала і травмувала руку», – згадує Світлана Рудницька, жителька мікрорайону Подусівка.

Або ж для людей похилого віку чи інвалідів узагалі зробили неможливим.

«Дніпровська, Попова, Миру, Танкістів. Оце весь масив. Прохід сюди. Нам більше нікуди. На міст я не можу зайти, в мене аритмічний стан, із лікарні не вилажу», – бідкається Надія Разумова, жителька мікрорайону Подусівка.

«Якщо йдуть пенсіонери – міст не завжди рівний. Було при мені – жінка з’їжджала з мосту», – говорить жителька мікрорайону Подусівка.

Керівництво регіонального відділення залізниці в Києві, начальник депо Валерій Дерев’янко – також особа недосяжна.

«Скажіть, будь ласка, до керівника депо можна пройти? – Ні, не можна. – Чому? – Треба виписувати перепустку, тоді тільки до нього потрапите», – говорить невідомий охоронець.

Більше того, охоронці не називаються, не пропускають навіть журналістів. Зарадити ситуації чи хоча б встановити особу захисників депо не може навіть викликаний патруль поліції.

«Посвідчення ось. – Ваше прізвище закрите іконкою. – Воно вам не треба», – продовжує невідомий охоронець.

«Адміністративна будівля знаходиться на охоронюваній території, тому він і не пускає», – зазначає Сергій Хохлов, керівник охорони на станції «Чернігів».

Приблизно через годину до людей виходить головний інженер. Поталанило. Побачив випадково.

«Справа в тому, що йшов по території і вас побачив. Я ситуацією не володію», – говорить Дмитро Чередько, головний інженер моторвагонного депо.

Згодом, розібравшись, дає вичерпну відповідь на запитання, чи може депо піти назустріч людям і відновити старий пропускний режим.

«Почнімо з того, що це не дорога, а підприємство. Службовий прохід. Усі люди, чернігівці, належать до категорії сторонніх осіб. Ми не можемо їх пропустити», – зауважує Дмитро Чередько, головний інженер моторвагонного депо.

Журналістам також до адмінбудівлі депо – зась. Пройти можна, але попередньо написавши листа до керівництва про отримання дозволу потрапити на  об’єкт. Однак у цій ситуації свобода преси – не головне, значно страшніше, що залізничники штовхають людей на колії. Тепер більшості жителі мікрорайону доведеться маневрувати на межі життя та смерті між потягами. І надзвичайна ситуація на коліях буде на совісті реформаторів із депо.

«Ну от я йшла вранці на поїзд. Мене не пустили. Я під вагонами пролазила, щоб встигнути на поїзд», – розповідає Катерина Єфименко, жителька мікрорайону Подусівка.

«Можливо лягати під поїзди. Але з керівником не вдається навіть зустрітись. Бо охорона каже, що в нас немає перепустки, а щоб її отримати – треба піти до керівника», – відзначає Дмитро Янченко, житель мікрорайону Подусівка.

Тоді як в «Укрзалізниці» розказують про вагомі кроки назустріч людям, у Чернігові, виявляється, більшість громади має статус сторонніх осіб, і саме час використати проти них закон. Компроміс, взаєморозуміння та хоча б елементарна людяність тут не діють. Адже є закон. Дарма, що він діє вибірково в часі, дарма, що, забираючи одне, не пропонують якоїсь альтернативи. Значно приємніше бути начальником і насолоджуватись плодами своєї влади.