Одне з найбільших християнських свят – Різдво – має чимало традицій. Більшості з них ще дотримуються в селах на Чернігівщині. Діти та дорослі ходять від хати до хати, прославляючи Христа, за що отримують гостинці. Деякі наряджаються в традиційні костюми, інші віддають перевагу сімейному застіллю. Звичаї в усіх дуже схожі, так і жителі Куликівщини кажуть, що їхні традиції мало чим відрізняються від загальноприйнятих.

«Місцеві традиції – 12 страв на Святвечір, ну, це як в усіх. В принципі нічого такого, як і всюди в нас по Україні».

«Приходять дівчатка, хлопчики, наряджені красиво. Щедрують, співають. Їм дають цукерочки, гроші. Святвечір – це сімейне свято. Збираються сім‘ями».

«З дитячого садочка дітки колядувати ходили».

«Колядували, співали. Давали їм то пряники, то цукерки, а старим – по 100 грамів».

«У нас удома носять вечерю. Бабусі калачики пекли, в хустинку зав‘язували. І потім ми, дітки малі, ходили до батьків, до родичів, до хрещених – вечерю носили на Різдво. Хустинку приносять і кажуть «Добрий вечір», так треба було говорити, тоді давали цукерочки в ту хустинку».

Та є на Чернігівщині і села, де про колядування вже давно забули. Жителі Количівки багато років не водять по хатах різдвяних вертепів, а приходять до сусідів тільки щедрувати.

«Саме колядки пропали, а Новий рік і щедрівки залишилися. А колядки пропали».

«Радянська владу забороняла всі ті дурниці, і так воно й пішло. І щедрівки ще тільки на старий Новий рік ходять співають. А тут немає такого».

«У нас не колядують. Не було, певно, у нашому селі такої традиції, щедрують, засівають».

Та попри втрачені звичаї, в усіх селах розповіли, що Різдво святкують обов’язково. У більшості родин на святковому столі можна побачити 12 пісних страв, а кожна господиня старається приготувати до свята кутю й узвар.

Журналіст: Ольга Лазун

Оператор: Дмитро Дриганов