У 2020 році ми спостерігаємо стрімке проникнення інформаційних технологій в усі сфери життя. Сучасний цифровий світ вимагає не лише базового володіння цифровою грамотністю. Ідеться про вправне та позитивне використання технологій для навчання, роботи, творчості, комунікації. Це відносно нове середовище масової взаємодії вимагає усвідомленої відповідальності, поваги до прав та інформаційної безпеки своєї та інших осіб.
Для позначення цієї сфери компетентностей використовують поняття цифрового громадянства, яке набуває все більшого значення в освітньому процесі. Для того, щоб систематизувати, структурувати та популяризувати матеріали щодо цифрового громадянства, 2019 року в Освітньому департаменті Ради Європи розроблено Посібник з освіти з цифрового громадянства, який містить 3 розділи: «Перебування онлайн», «Добробут онлайн», «Права онлайн». Кожен з них розкриває кілька сфер цифрового громадянства, їх внесок в особистий розвиток, а також освітню та громадянську цінність.
Зображення Council of Europe
Перебування онлайн Доступ та інклюзія Навчання та креативність Медійна та інформаційна грамотність Добробут онлайн Етика та емпатія Здоров’я та добробут Е-присутність та комунікація Права онлайн Активна участь Права та обов’язки Приватність та безпека Обізнаність споживачаПершим кроком до можливості практикування цифрових навичок є, звичайно, доступ до пристроїв і мережі інтернет. Такий доступ уже є фактором, який відділяє тих, хто не має такого доступу з різних причин. Так, під час кризи, викликаної епідемією коронавірусу, значна частина українських школярів опинилася поза межами навчального процесу саме через відсутність доступу до інтернету.
Проте цифровий розрив стосується й володіння базовою цифровою грамотністю, а також можливостями пристосування пристроїв і середовищ до особливостей конкретних користувачів.
Надзвичайно важливо не просто користуватися цифровими технологіями, а використовувати їх для навчання, власного розвитку, творчого та змістовного самовираження. Інформаційні сайти, комунікація електронною поштою чи через відеоконференції, спільноти соціальних мереж, масові онлайнові курси дозволяють долати фізичні й соціальні бар’єри, розвиваючи особисті та професійні компетентності.
Водночас усе це підвищує необхідність коректної інтерпретації цифрових медіа та критичного оцінювання отриманої інформації. Це передбачає вміння ставити запитання та здатність змістовно взаємодіяти з інформацією в різних формах і форматах подання. Такі вміння необхідні для забезпечення усвідомленого прийняття рішень, а тому надзвичайно важливі для громадянина цифрового світу.
Безмежний світ цифрових технологій дозволяє без особливих зусиль переходити від однієї соціальної спільноти до іншої, а це потребує вміння орієнтуватись у прийнятних нормах, дотримуватись етичної поведінки, а також розпізнавати та розуміти почуття, емоції й погляди інших осіб. Це стає особливо важливим під час онлайнових обговорень суперечливих питань, коли легко забути, що кожен з нас має право на безпечне висловлення своєї думки з повагою до позиції іншого.
Активне використання технологій часто викликає побоювання щодо їх впливу на здоров’я, як фізичне, так і психологічне. Дуже важливо зважати на ергономіку користувача, бути обізнаними з наслідками надмірного чи недоречного використання цифрових середовищ і пристроїв, а також запобігати онлайновій залежності.
Участь у цифровій спільноті передбачає формування та підтримування власної цифрової ідентичності. Обсяг і якість особистої інформації, яку ми робимо доступною, творять нашу е-присутність і репутацію онлайн. Необхідно вміти комунікувати, використовуючи різноманітні канали й технології, зокрема й у випадках, коли режими спілкування динамічно змінюють один одного.
Цінним є вміння брати активну участь у спільнотах, робити змістовний внесок з повагою до позицій інших учасників. Потрібно вміти зважувати переваги та ризики формулювань при висловленні своєї думки, уміло переконувати, критично оцінювати аргументи інших і досягати порозуміння, навіть якщо позиції співрозмовників різняться.
Як бачимо, потрібно вміти постійно балансувати між правами й обов’язками, власними та інших осіб, підтримуючи безпечне й відповідальне цифрове середовище для всіх. Наприклад, право кожного на справедливе поводження зі створеними інформаційними продуктами передбачає повагу до авторських прав та інтелектуальної власності інших.
Не менш важливим є баланс між приватністю і захистом власної інформації з технічного погляду та безпекою. Важливо вміти долати загрози, які можуть виникати через нашу поведінку та діяльність онлайн.
Остання сфера цифрового громадянства стосується обізнаності споживача інформаційних продуктів і послуг, знову ж у подвійному вимірі: уміти робити інформований вибір і знати, що наші права авторів і творців є захищеними.
Таким чином, практично всі перелічені сфери є універсальними, взаємопов'язаними і комплексними, тому дуже складно відділити технічні знання від громадянських і соціальних компетентностей. Вони стосуються як суто інформатичних тем, так і суспільствознавства, правознавства, основ здоров’я, предметів з комунікаційною складовою – адже необхідно розкривати учням сучасні аспекти цих сфер, на які вплинула цифровізація.
Важливо, щоб опрацювання цих тем відбувалося не так у формі інформаційних повідомлень для пасивного сприйняття, як у дискусіях щодо проблемних ситуацій, близьких для учнів і їхніх родин. Значну частину питань педагогам варто обговорювати разом з учнями та їхніми батьками, адже рішення та висновки стосуються всіх учасників освітнього процесу.
Оксана Пасічник, для Освіта.ua
