Освітній омбудсмен Сергій Горбачов наголосив, що директор школи має постійно звертатися до засновника навчального закладу із письмовими запитами щодо належного забезпечення освітнього процесу.

Про це омбудсмен написав на своїй сторінці у Facebook.

За його словами, існує досить дієвий спосіб вирішувати питання забезпечення шкіл усім необхідним. Він базується на знанні нормативної бази освіти та розумінні людської психології, але потребує наявності у керівника почуття людської та професійної гідності, певної сміливості та рішучості.

«З досвіду чималої кількості директорів шкіл (та й з власного досвіду директора школи) знаю, що якщо не мовчати, постійно письмово звертатися до відділу, управління чи департаменту освіти, наголошуючи на необхідності забезпечення закладу всім необхідним відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про освіту», то чиновники дуже швидко розуміють, що треба виконувати вимоги закону і забезпечувати, а не робити вигляд, що «ми ж не знали», – наголосив Сергій Горбачов.

Він висловив переконання, що є й цілком добросовісні чиновники, які дбають про освіту, але і їм потрібна достовірна та актуальна інформація про потреби закладів.

«Тут треба розуміти психологію певної категорії посадових осіб, які цілком природно (бо така природа людини) думають, насамперед, про те, що з ними далі буде. Бо, якщо, не дай Боже, щось станеться через відсутність у закладі освіти необхідного, то крайніми зроблять саме їх: директор же звертався (тобто виконав свій обов'язок), а вони свого обов'язку забезпечити заклад освіти не виконали», – зазначив освітній омбудсмен.

Сергій Горбачов переконаний, що коли запитів від закладу освіти не надходило, то чиновники з чистою совістю будуть розводити руками: «А що я? Я ж не знав, що школі щось потрібно...» Коли ж такі документовані запити від закладу освіти наявні, то чиновник позбавлений можливості «переводити стрілки».

Освітній омбудсмен зазначив, що увагу до цієї проблеми привернув матеріал про шкільні аптечки, який викликав чимало коментарів у дусі «так нічого ж не робиться, засновник не забезпечує», «що, директору чи вчителям за свої гроші купувати?» тощо.

«Після письмових звернень чиновники (просто із почуття самозбереження) починають рухатися – і школа отримує те, що їй потрібно. Звісно, що не все і не відразу, але справа точно зрушить з мертвої точки. Це стосується не лише аптечок, але й забезпечення закладу освіти всім іншим, що необхідно для його нормальної роботи. Головне – не мовчати. І не боятися. Бо якщо директор дбає не про справу, не про заклад, яким керує, а лише за те, щоб всидіти у своєму кріслі, то навіщо такий керівник потрібен?» – підкреслив освітній омбудсмен.