Сьогодні минає 75 років від початку депортації кримських татар. У травні 1944 року сотні тисяч людей вивезли до Середньої Азії як ворогів сталінського режиму, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

У цю дату колоною автопробігу жителі навколишніх сіл з’їжджаються до Новоолексіївки на Херсонщині – це селище, де третину населення складають кримські татари. Люди сходяться на мітинг, бабусі й дідусі на стільчиках – це ті, хто пам’ятає депортацію. Зульфінар Кашка, якій тоді було всього 8, пригадує, як усе почалося: "Четверо дітей, мама. Вночі прийшли солдати: давай, ми вас виселяємо". У її гаманці серед пігулок – старенький папірець. Це пісня, яку написав про депортацію її чоловік. Жінка співає її мовою свого народу.

Трагічні історії про депортацію і не менш сумні про повернення – тут є в кожній родині. Після реабілітації кримських татар багато родин повернулися до Криму, але значна частина з них оселилася на Херсонщині. Гульнара Бекірова приїхала з батьками, коли їй було 6 років. Усій родині не вдалося повернутися до Криму, тому оселились у Новоолексіївці, де й прожили все життя. Вона вже півроку чекає на свого чоловіка Едема Бекірова, якого на в’їзді в Крим затримала російська ФСБ – чоловіка з діабетом і без ноги Читайте повний текст статті за цим посиланням