Коли космічний апарат завершує свою місію і у нього закінчується паливо, його потрібно утилізувати. Тоді космічні агентства спрямовують його на спеціальне «кладовище» у Тихому океані, відоме під назвою Точка Немо.

Воно розташоване на відстані близько 5 тисяч кілометрів від східного узбережжя Нової Зеландії, а його глибина перевищує 3 кілометри.

Від 1971 року тут розбилися понад 263 космічні апарати. Невдовзі тут опиниться й Міжнародна космічна станція – на неї 2024 року чекає декомісія.

Океанічний полюс недоступності, також відомий як Точка Немо, – найвіддаленіше у Світовому океані від суші місце. Він розташований за координатами 48°52.6′ південної широти та 123°23.6′ західної довготи у Тихому океані.

Найближчими до нього є острови Піткерн на півночі, острів Пасхи на північному сході та острів Махер поблизу узбережжя Антарктики на півдні. Однак і від них Точку Немо відділяють понад 1600 кілометрів води. А від узбережжя Нової Зеландії – більше 5 тисяч.

Точка Немо є настільки ізольованою від людства, що найближчим до неї населеним пунктом є Міжнародна космічна станція – астронавти, що мешкають на ній, постійно перебувають на відстані 405 кілометрів від Землі.

Зона також вирізняється надзвичайно низькою біологічною активністю. Потужна течія не дозволяє виживати у зоні усім живим організмам, окрім бактерій. До неї не потрапляє також майже жодних поживних речовин.