Близько 700 мільйонів років тому світ зазнав найгіршого льодовикового періоду, відомого як "Земля-Сніжка". Він поставив під загрозу виживання більшості організмів – від кисневозалежних представників морської фауни до ранніх тварин, на кшталт простих губок.

Тривалий час учені розмірковували над тим, як саме живі організми могли вижити за таких непростих умов. Проте нове дослідження, опубліковане ученими з Університету Макгілла у Монреалі у Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), дає відповідь на це питання.  

Команда дослідників вивчила багаті на залізо скелі, що лишилися від покладів льоду часів Землі-Сніжки у Австралії, Намібії та Каліфорнії. У лабораторіях Єльського, а також у Нанкінському університеті в Китаї учені розчавлювали  породи, багаті на залізо, та розчиняли їх і кислоті, після чого досліджували кількість різних ізотопів заліза.

Завдяки цьому вони з'ясували, що залізо у скелях, що утворилися у відкритому океані, іржавіло значно менше, ніж залізо з каменів, що утворилися ближче до суші – там, де крижані покриви на краю материків торкаються океану. Ржавіння було б неможливим без наявності у залізі кисню. А отже – кисень був й океані, хоч здебільшого й у прибережних регіонах. Постачала його тала вода.

"Докази вказують на те, що попри те, що більшість океанів протягом льодовикового періоду були непридатними для життя, д ...

Читайте повний текст статті за цим посиланням